Життя непримітного працівника книгобійні (заводу з утилізації книжок), чиє ім’я недоброзичливці перекручували на Блазень-Потвора, замкнулося в коло “дім — робота — дім”, тож порятунком від одноманітної буденності стало читання вголос у ранковому експресі дорогою на роботу. Він сідав на початку вагона та читав сторінки з книжок, урятовані з черева книгодробарки. Це тривало б вічно, якби він не знайшов флешку зі щоденником молодої жінки на ім’я Жулі… Тепер його життя зміниться безповоротно!