Світ наших почуттів

Анотація:

Це практичний путівник, завдяки якому ми можемо глибше відкривати багатство своїх почуттів, вчитися приймати їх і мудро ними керувати. Найцінніше у книзі те, що питання емоційної природи тут розглядаються у поєднанні з релігійним і духовним досвідом, бо у повсякденному житті годі відділити проблеми емоційні та психічні від моральности і віри. Добрі й мудрі поради о. Юзефа Авґустина, оперті на багатому душпастирському і письменницькому досвіді Автора, стануть у пригоді кожному, хто намагається глибше пізнати себе та емоційний світ своїх ближніх.

Рецензії на книгу

Відгуки

Опубліковано Gabriet Пн, 01/07/2013 - 16:17

Цитати з книги

Цитата автора: Августин Юзеф книга: Світ наших почуттів

Опубліковано Gabriet Пн, 01/07/2013 - 17:05

Думаю, що саме надмірний страх втратити себе пожирає найліпші сили людей. Коли пройшовши довгий і складний шлях (а цей процес триває безупинно), ми прибиваємось до праджерела, яке я прагну назвати Богом, і якщо турбуватимемось про те, щоб дорога до бога залишалась відкритою і не була забарикадована, тоді ми постійно біля цього джерела відроджуємось, і нема підстав боятися, що втрачаємо надто багато енергії.

Етте Гіллесум (Юзеф Августин Світ наших почуттів)

Цитата автора: Августин Юзеф книга: Світ наших почуттів

Опубліковано Gabriet Пн, 01/07/2013 - 16:53

Дрібні клопоти про майбутнє, які пожирають найбільші творчі сили людини, треба виводити, як бліх. Ми приймаємо в думках рішення, щодо майбутнього, а все складається зовсім по іншому. Кожен день має досить власних турбот. Ми мусимо робити, те, що необхідно зробити, а поза тим не даймо опанувати себе масі дрібних страхів, хвилювань і так само частим моментам недовіри до Бога. (…) Що більше тиші люди знаходитимуть в собі, то спокійніше буде цей шалений світ. Юзеф Августин (Світ наших почуттів)

Цитата автора: Августин Ю. книга: Світ наших почуттів

Опубліковано Gabriet Пн, 01/07/2013 - 16:33

Я вірю, що і в ці часи нам під силу витримати і змиритись з усім тим, що спіткало нас у житті. Коли в мені накипає так, що вже годі стриматись, коли я геть не уявляю, як вирішити свої проблеми, тоді залишаються коліна, щоби вклякнути, і руки, щоб скласти їх у молитві. Це жест, який у нас, євреїв, не передається з покоління в покоління. Ми мусимо виробляти його в поті чола.(...)Мій життєвий шлях був незвичайним: історія дівчини, яка не вміла клячати. Або в інші версії: історія дівчини, яка навчилась молитись. Це найбільш інтимний мій жест.
Етте Гіллесум