Леонід Глібов. Байки | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Леонід Глібов. Байки — про що книга та чи варто читати

5
Ваш голос: Немає Середня: 5 (1 оцінок)

Анотація: 

Серія "Класика української літератури" включає перелік творів видатних українських письменників за програмою Міністерства освіти та науки України для позакласного читання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Рік видання: 
2020
ISBN: 
978-617-673-591-5

Рецензії та відгуки на книгу (3)

З дитинства не могла зрозуміти, чому байки Леоніда Глібова сюжетно схожі із байками Івана Крилова. Як зʼясувалося, і Крилов не є новатором, оскільки переповів на свій лад твори Езопа та Лафонтена. А Глібов додав до цих байок власне українського колориту. Класичною є «Лебідь, Щука і Рак», де показано, що досягти успіху можна лише завдяки спільній праці. А коли кожен тягне у свій бік, хура й досі там.

вподобати
1 користувач вподобав.

На сторінках української літератури Леонід Глібов – письменник-байкар. У звичайному житті дуже добра людина, яка обожнювала квіти та понад усе свою справу: навчати дітей та писати твори. Байки Леоніда Глібова завжди дотепні, зрозумілі та обов’язково повчальні. Із них ви й саме непомітно почерпаєте мораль. Адже що то за байка, яка нічого не навчить? Саме завдяки використанню алегорії, перенесенні ознак, читаємо наче про тварину, хоч насправді описано людей.
вподобати
0 користувачів вподобало.

Класичні байки Леоніда Глібова,які є українською перлиною,зі своєю сатирою,гумором, цікавими сюжетами,стали давно улюбленими для багатьох людей світу.Не забуває Глібов всіх вікових категорій,тут і для дорослих і дітей,Кожен знайде свій твір,який підходить для його стану,Висміювання байдужості,лицемірства,ледачості ,страху, нерозумності,зла, вдається з легкістю автору,Він справжній вчитель для нації,Відкриває сліпцям очі, заставляє задуматись над справжніми почуттями.Переживає за долю простих люд
вподобати
0 користувачів вподобало.

Цитати (1)

— Дурний Бровко! Не розумієш,— Звиняй, що так кажу,— Я те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу. — Щоб ти сказивсь! — Бровко собі шепоче, А вимовити не посмів, Бо Цуцик дуже запанів: Скубне й Бровка, коли захоче.
вподобати
1 користувач вподобав.