Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у листопаді 2025 року Детальніше
You are here
Володимир Винниченко. Збірка творів (Класика української літератури)
Нема оцінок
Видавництво:
Видавництво:
Рік видання: 2021
Рік видання:
2021
ISBN: 978-617-673-556-4
ISBN:
978-617-673-556-4
Анотація:
Серія "Класика української літератури" включає перелік творів видатних українських письменників за програмою Міністерства освіти та науки України для позакласного читання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.
Рецензії та відгуки на книгу (1)
Оповідання Володимира Винниченка «Суд» уперше прочитала у школі. Сьогодні перечитала його ще раз, бо в юності багато речей сприймається інакше. Тоді воно мені здавалося нудним, незрозумілим та важкуватим для усвідомлення. Ніяк не могла зрозуміти, як на початку 20 століття студентство зачитувалося Винниченком, якщо пише він лаконічно, проте зарозуміло. Сьогодні «Суд» мене вразив.
Опубліковано marusya84, Листопад 10, 2025 - 11:06
Цитати (3)
— Ні, я так не хочу, ваше благородіє, — говорить він рішуче. — Це непорядок. Хоч ви й начальство, а безневинно людей нема чого бить... Я прийшов до вас на суд, думав, що справді... Бо колись, значить, за монопольку було... Так ви мене в морду... Що ж це за порядок такий?... Я буду жаліться. Хто що зробить, а мене в морду?! Що ж то за суд такий.
Опубліковано marusya84, Листопад 10, 2025 - 11:10
— Ну, от! — живо підхоплює Самоцвіт. — Це у вас, потім у другого, у третього. Та й роби з ними, що хочеш... А все роз'яснєнія... Ні, голубе сивенький, тепер не той час, тепер, брат, мужик не той... Тепер ти його тільки силою держи, та й то бійся... А роз'яснення — це смерть... Ти йому одне, а він тобі друге, ти йому кажи: "Бог велить слухать царя й начальство"; а він тобі: "А Бог сказав, щоб рівні були".
Опубліковано marusya84, Листопад 10, 2025 - 11:08
— Ви не той... не обижайтесь, молодой человєк, що я з вами так по-простому... І вообще ви не той... Не обижайтесь... Я от по-простому, по-малоросійському говорю з вами... Хохол, малорос сам... Та ви й самі, здається, трошки з наших?
— Да, так... То єсть, я, собственно, — злегка червоніючи, мішається гість, — с одной стороны малорос, но моя мать...
— Да, да, — перебиває його земський начальник, смаковите потираючи себе долонями по розхристаних грудях. — Ваша фамілія саме така, малоросійська...
Опубліковано marusya84, Листопад 10, 2025 - 11:07