“Весілля та похорон – ось дві вистави, в яких “винуватці події” не грають ніякої ролі. Це – колективний труд, ритуал, де неможливо подумати про суттєве значення цих обрядів. Яке діло збудженому натовпу до парочки, що сидить за столом на чільному місці й періодично схоплюється за сигналом “Гірко!”? Це лише команда випити… Як добре, що ми цього уникли!
(Ірена Роздобудько – Ґудзик)