“Похорон? Уяви, як тяжко, коли на тебе дивляться, немов на ляльку… А ти не здатен поворухнутись й висловити протест проти цього споглядання. Хіба тоді надходить розуміння втратити? Похорон – це також колективна праця, коли накривають столи, разом чистять картоплю – відрами (!) та ліплять пиріжки. Хто все це вигадав? Смерть і любов – дві таємниці, в яких немає місця для сторонніх! ”
(Ірена Роздобудько – Ґудзик)