Євген Положій народився 11-го липня 1968-го року в Тернах — селі міського типу, що в Недригайлівському районі на Сумщині. Євгена Положія в Україні і не тільки знають як українського письменника, журналіста, головного редактора не одного часопису. Чоловік має відомого батька — літератора та сценариста на ім’я Віктор Положій.

До чотирьох років хлопчик мешкав в рідному селищі. Згодом його мати та батько не змогли зберегти сім’ю. Після розлучення малого Євгена відправили жити з бабусею та дідусем. Згодом хлопчика перевозять до Курська, де мешкають інший дідусь та бабуся. Тут Євген вперше почув, як говорять російською мовою.

У п’ятирічному віці він переїздить в Суми. За шкільних часів любив предмети гуманітарного напрямку та фізичну культуру.

По закінченні школи вступив до Сумського педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. Отримавши диплом, став на журналістську стежку. Змінив не одне періодичне видання. Чоловік весь час розвивався та здобував нові знання, вчився на головного редактора, газетного менеджера, бізнес-тренера для мас-медіа тощо.

Обіймав посаду головного редактора видання «Уік-енд» та «Тєлєнєдєля-Суми». Також виступав в ролі автора та ведучого декількох передач інформаційно-розважального характеру на телерадіокомпанії «Відікон».

Наприкінці 1998-го року Євген Положій став головним редактором газети «Панорама» в місті Суми. Це видання неодноразово ставало переможцем та лауреатом всеукраїнських конкурсів із журналістики, маркетингу й дизайну. Там письменник працює й донині.

Євген Положій має дружину та чотирьох синів.

Літературні твори Євгена Положія

Письменник має досить солідний літературний доробок — прозові та поетичні твори. Проза в творчості Євгена Положія представлена і малими формами (есеями, оповіданнями), середніми (повісті) та великими (романи). Найбільш відомим серед яких є роман автора «Іловайськ», в якому розповідається про війну як вона є. Перед написання тексту письменник зібрав величезну кількість свідчень тих людей, які бачили всі описані події на власні очі — це воїни низки добровольчих батальйонів, солдатський та офіцерський склад бригад №17, №52, №92, №93 Збройних Сил України, а також працівників прикордонної служби. Автор зобразив не тільки реальних персонажів, а й додав вигаданих. Вони — без винятку — жертви війни та герої. Їхні історії — це цинічність війни, яка йде біля людяності, яка здатна порятувати.

До слова, книга має україномовний та російськомовний варіант, оскільки очевидці говорили різними мовами, Євген Положій паралельно писав дві версії, перекладаючи одні історії з української на російську, а інші — навпаки.

Метою написання цього твору є бажання автора віддати шану загиблим в «Іловайському котлі», показати їхні історії світові, максимально довго зберегти пам’ять про цих невинно загиблих людей.