You are here
Діана Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула» читати скорочено (стислий переказ твору) - стор. 6
Розділ XVIII, у якому знову з'являються Опудало і міс Ангоріан
Вранці вони відкрили магазин. Ведення цього бізнесу було простим. Щодня зранку вони нарізали квітів біля Пустирищ і продавали їх. Скоро вже всі звикли до цього. Софі з ціпком та ножицями шкандибала попід кущами, розмовляла зі своєю палицею, шукаючи нею, де краще ступати, чи нагинаючи гілки з найкрасивішими квітами. Майкл створив величезні ночви, залиті водою, що могли літати за ним і в які складали квітки. Людино-пес теж завжди йшов з ними. Софі зрізала квіти у величезних кількостях, а Майклові лишалося вантажити їх до ночов та доставляти до крамниці.
Під час їхньої відсутності Хаул практично завжди кудись йшов.
Коли вони поверталися, то весь час бачили, що клямка стоїть чорним донизу. Лице Хаула було замріяним, коли він приходив і говорив, що із вчителькою потрібно встигати бачитися перед уроками.
З відкриттям магазину покупці не поспішали заходити в магазин, здавалося, що їх цікавила лиш вивіска з вітриною. Та пізніше це місце стало дуже популярним. Місцеві мешканці, відомі Софі з «минулого» життя, часто заходили й купували рослини у величезних кількостях. Звісно, що Софі для них була старою пані, а не тою дівчиною, що колись тут прикрашала капелюшки. Вони були переконані, що вона є матір’ю Хаула. Та цю роль їй вже не хотілося грати, вистачило короля. Тож вона казала, що доводиться йому тіткою. Покупці називали її тітонька Дженкінс (тут в Хаула було це прізвище).
Якось дівчина зрозуміла, що рослини не в’януть, коли вона з ними розмовляє. Тож тепер вона не замовкала, працюючи. А ще висадила деякі рослини у двір.
Їй хотілося сходити до Марти, але було страшно, що сестра не зможе її впізнати. Це було й причиною того, що вона й досі не зустрілася з іншою сестрою. Їй було моторошно навіть уявити, що вона з’явиться перед ними, молодими та гарними, в подобі старої.
Майкл щодня мчав до Марти, прихопивши букет.
Кальциферові було нудно. Він був практично безробітній, бо зараз його обов’язком було лиш переміщення Мандрівного Замку серед квіток та водойм. Демон все казав, що йому необхідне спілкування. Тож його іноді намагалася розважати Софі. Вона грала з ним в різні інтелектуальні ігри, загадувала загадки, які він мав розгадати, доки вона працюватиме в крамниці. Та Кальцифер все згадував про угоду й казав Софі, щоб вона не забувала про те, що має допомогти в її розірванні. Сама ж дівчина вже про неї мало думала. Їй здавалося, що коли домовленість розірвати, то це буде кінцем для обох сторін. Хоч, може бути, що для Хаула це було б справедливим покаранням, але Кальцифер не заслуговує на таку участь. Хаул же постійно докладав зусилля для того, щоб вибратися від решток прокляття Відьми — готував якісь чари, що не давали б їй прийти до його дому. Тож Софі не мала бажання робити бодай щось, бо від неї зараз точно нічого не залежало.
Людино-пес постійно за нею плентався та важко зітхав. Софі взялася за садівництво, ще й навіть вирішила посадити невідомі корінчики, які знайшла в Замку. Один із них був коренем мандрагори. Хаул побачив його, зблід і сказав, що Софі у своєму репертуарі, бо може легко наносити йому болючі удари. В голові дівчини майнула думка про те, що практично все із заклинання відбулося, і вона цьому, сама того не відаючи, посприяла. Зосталося тільки знайтися вітрові, що мчить добру волю.
Якось вранці вкотре прийшло Опудало. Воно рухалося, роблячи довгі стрибки. Було ясно, що воно прямувало в крамницю квітів. Опудало було ще більш задрипаним та сірим, аніж при їхній останній зустрічі. Ріпа, що слугувала головою, пов’яла й страшно поморщилася. Опудало виглядало дуже рішучим. Здавалося, що воно весь це час витратило на шлях до них, так і не спиняючись ні на мить. Місцеві жителі бігли від такого видива на всі боки. Софі закривала лице долонями, щоб воно не впізнало її й просила його піти, говорячи пошепки, що їх тут немає. Її слова спрацювали як магія, й Опудало пішло далі.
Повернувшись додому, Софі побачила, що Хаула вже немає, а клямка повернута донизу чорною міткою. Підмайстер зауважив, що чарівник виглядав надзвичайно стурбованим.
Софі теж була збентежена від появи Опудала, й від кореня мандрагори теж. До неї підійшов пес і, доклавши великих зусиль, став рудим чоловіком. Він зізнався, що супроводжував відьму Пустирищ, коли та перетворила її в бабу. Він знову перетворився на пса, та цього разу на бобтейла. А ще сказав, що Летті про все відомо.
В Мандрівний Замок прийшла міс Ангоріан. Вона хотіла бачити Хаула. Жінка поділилася із Софі, що вона спілкується з ним, бо думає, що йому відома якась інформація про її зниклого жениха, оскільки він весь час теж кудись дівається, можливо, в те ж місце, що і її Бен. Софі вже намагалася розпрощатися із жінкою, коли та помітила в кутку гітару. Вона впізнала інструмент. Його власником був Бен Салліван — її наречений. Жінка обняла гітару. Софі заперечила, що Хаул придбав її, й ніякого Бена в цьому домі немає. Та міс Ангоріан казала, що він не міг би добровільно лишити свій інструмент. Софі практично вигнала жінку за двері, а тоді подумала, що відомий їй чарівник, який зник, теж мав ім’я Саліван.
Розділ XIX, у якому Софі висловлює свої почуття за допомогою гербіциду
Під вечір повернувся Хаул. Софі повідомила, що собака є зачарованою людиною. Чоловік був вражений і дуже сердитий, що не дізнався про це раніше. Софі теж мала поганий настрій і відказала, що йому самому варто було б хоч трохи більше помічати домашніх. Чародія це обурило, бо він мав весь час якісь невідкладні справи, про що й сказав Софі. Тоді він звернувся до Кальцифера, говорячи, що він не міг не знати. Той просто відказав, що мовчав, бо ніхто цим не цікавився. Хоч собака й опирався всіма своїми силами, та Хаул з підмайстром змогли притягти його до Кальциферового вогнища. Демон за допомогою своєї сильної магії перетворив пса в людину. Це був чоловік з рудим волоссям та пом’ятим костюмом коричневого кольору.
Персіваль — таким було його ім’я, так сказав демон. Чоловік розказав, що Відьма за допомогою чарів змогла відчепити йому голову. Кальцифер сказав, що дійсно він є неповним чоловіком, і він має частини іншого тіла. Майкл спитав, чи Відьма часом не кликала його Джастіном. Він відказав, що не пам’ятає. Одне, що не стерлося з його пам’яті — Гастон — ім’я, яким його кликала Відьма.
В крамниці Софі побачила, що на місці її нарцисів тепер з’явилося буре ганчір’я, що повисло над відром, в якому була невідома рідина, що пахла, немов отрута. Софі набрала її, прихопила Персіваля та пошкандибала поливати бур’ян. Щойно вона лила на нього цю воду, як він гинув. Так жінці вдалося розчистити близько четвертої частини алейки.
Софі запитала колишнього пса, чого Відьмі заманулося того страшного для неї дня прийти до капелюшного магазину. Персіваль відказав, що їй хотілося знайти інформацію про Хаула. Він, мабуть, володів нею, але знав, що коли розповість, то нашкодить комусь. Тож намагався не думати про Хаула, а весь час думав про Летті, з якою, певно теж був раніше знайомий, але не все пам’ятав. Відьма примусила його розповісти все дівчину. Та хотіла піти до крамниці, щоб провчити його і її теж. Вона спершу подумала, що Софі — це Летті. А він був тоді дуже переляканий, бо йому було невідомо, що вона має сестер. Після перетворення Софі, він теж був зачарований собакою. Він відшукав Летті. Хаул весь час до неї залицявся. Та Летті була проти цих залицянь, бо вона говорила Персівалеві, щоб пес його покусав. Та Хаул зненацька став питати її про Софі.
Летті відповіла, що ця дівчина доводиться їй сестрою. Хаул допитувався далі. Летті запитала чаклуна, звідки він її знає. Той розповів, що вона зараз стала бабцею. Сестра пролила багато сліз від цієї новини. Тоді Персіваль сказав, що буде наглядати за нею. Софі відказала, що їй не потрібні були його послуги. Вона розлютилася на всіх і відразу після тієї інформації, що на неї звалилася. Жінка вирішила взути семимильні чоботи й піти світ за очі. Назавжди! Нічого, що пані Пентстеммон їй довірила Хаула! Їй все рівно так і лишитися невдахою, як всім старшим дітям! А місіс Пентстеммон ще подумала, що вона матінка Хаула, яка душі в ньому не чаїть! Чи не подумала?.. Софі стало соромно, коли вона зрозуміла, що чародійка, яка помітила зачаклований костюм, звісно ж, розпізнала чари, що зробили старою Софі.
«А сіро-червоний костюм!», — кричала Софі, — «Я тільки спромоглася на нього повестися!»
Певно, що блакитний зі сріблом одяг діяв так самісінько.
«Без різниці! Хаул мене все рівно терпіти не може».
На вулиці вкотре з’явилося Опудало. Софі подумки зверталася до нього, говорячи, що її тут немає, і воно пішло геть. Та через нього покидати Мандрівний Замок дівчина боялася. Тож довелося човгати додому. Коли вона підходила, то побачила разючі зміни у вигляді фасаду, дверей та вікон. Все було чистим, акуратним, пофарбованим.
Хаул та Майкл поблизу стола поспіхом розбирали на шматки якусь магію. Якісь із них, певно, призначалися для видозміни дому, а інші, як було вже відомо Софі, відносилися до чарів для підслухування. Як тільки Софі влетіла до кімнати, вони оглянулися, виглядаючи дуже нервовими. Кальцифер сховався під дровами. Майкл став за Хаулом, теж ховаючись. Софі лютувала, бо Хаулові було давно відомо все про неї. Майкл зізнався, що він все розказав. А чарівник сказав, що і її сестри поділилися з ним інформацією, й учителька Летті. Навіть Кальцифер, коли він звернувся до нього з питанням про Софі. Хаул розповів, що декілька разів намагався розбити магію Відьми Пустирищ. Та його чекали поразки. Навіть його вчителька, яку Софі, виявляється відвідувала саме для цього, не впоралася.
Софі лютувала. Крадькома до кімнати зайшов Персіваль, тримаючи в руках половину відра з гербіцидом. Софі миттю схопила відро й хлюпнула його в напрямку Хаула, але йому вдалося відскочити.
Софі знову зібралася покинути Замок, та згадала про Опудало. Тож іти не було можливості. Тоді дівчина всілася в крісло й поринула в настрій великої ображеності. Персіваль заграв на гітарі.
Хаул повідомив, що йтиме, а Майклові дав наказ бути пильним, бо о дванадцятій ночі настане Середина літа, тож варто очікувати чогось від Відьми. Персівалеві Хаул мовив, що розібрати його тіло буде складно.
Розділ XX, у якому Софі весь час щось перешкоджає піти з Мандрівного Замку
Настала Середина Літа. Вранці Хаул увалився в Замок у нетверезому стані. З’ясувалося, що він зустрічався з друзями в клубі регбі. Язик не слухався його. Кальцифер відправив мага проспатися. Той навіть не відразу втрапив у дверний отвір. Софі почула, що він впав і жаліється, що ліжко бігає від нього.
Софі з Майклом та Персівалем пішли зрізати квіти для магазину. Дівчина таки зважилася піти із Замку після збору рослин. Персіваль сказав, що колись бачив це місце, та тоді воно виглядало набагато гірше. Він припустив, що Хаулові вдалося все покращити. Майкл думав, що Персіваль насправді був принцом Джастіном.
Всі почали складати вінки для святкування дня Середини літа. Це був трудомісткий та довгий процес. З відкриттям до магазину прийшла половина місцевого населення. Всі були святково вбрані та купували квіти з вінками.
Ще в крамницю завітала несподівана гостя — Фанні — мачуха Софі. Вона була одягнена у шовковий капелюх, прикрашений трояндами кремового кольору. З пам’яті Софі виринув спогад про те, як вона його обробляла. Тоді дівчина промовляла побажання для головного убору — вийти заміж за багатого чоловіка. З вигляду Фанні було ясно, що все збулося. Фанні зрозуміла, що стара — це Софі. Вона обіймала її та вмивалася слізьми. По щоках дівчини теж побігли гарячі потоки. Вони пішли в Замок і говорили, радіючи цій зустрічі. Софі мовила, що покинула крамницю, як перетворилася, а Хаул її приютив. Фанні була переконана, що чарівник злий та поганий. Та Софі неочікувано для себе відкрила, що насправді він добрий. Хоч свої позитивні якості Хаул виявляв дивним способом, проте, як подумати, скільки шкоди та незручностей вона йому завдала… Софі мовила до мачухи, що Хаул в дійсності дуже хороший.
До кімнати зайшли Марта з Майклом. Дівчина виглядала суттєво схудлою, її волосся стало більш світлим, вона практично перетворилася на себе. Сестра упізнала Софі й міцно її обійняла. Потім із комори з’явилася Летті з пані Ферфакс, які тягли кошик. Після них вийшов Персіваль. У кошикові були холодні кури, багато вина та медових пудингів. Летті оперлася на плече Персіваля. Вона розказала, що бачилася з принцом Джастіном. Щоб замаскуватися він був вбраний в зелений мундир. Його Величність замовляв пошукові чари, але вони весь час вказували, що Саліман знаходиться не то в Апер-Фолдинзі, не то в Маркет-Чіпінзі. Та він говорив, що цього ніяк не може бути. Всі смакували стравами та були дуже раді, що зустрілися.
З’явилася міс Ангоріан. Вона спинилася з того боку дверей сором’язливо та невпевнено. Жінка мовила, що їй треба поспілкуватися з Хаулом.
Майкл відказав, що він ще не вставав. Жінка сказала, що зачекає і вийшла через двері в Пустирище.
Раптово Кальцифер піднявся поверх дров та видав дуже голосний звук, подібний до ревіння. Він кричав, що Відьмі вдалося відшукати Хаулову сестру.
Чарівник вмить промчав сходами вниз. Він побіг до виходу. А всі, хто були в домі, пішли до його кімнати, де через вікно можна було все побачити.
У саду за вікном була мряка. Гойдалка була мокрою. Відьма гукала малих Марі з Нілом. За спинами дітей з’явилася їхня мама. На газоні попереду будинку всі помітили Хаула, що мчав в напрямку Відьми. Чаклунка намагалася вхопити Марі, та не дісталася до неї. Хаулові вдалося першим добігти до сестри й сховати її за свою спину. Він кинувся на Відьму. Вона ж розвернулася й почала тікати. Чародій зі всіх сил старався її наздогнати. Тепер їх не було видно у вікні. Меган забрала дітей і сховалася з ними в домі.
Летті з Персівалем та Марта з Майклом спустилися на перший поверх.
Прийшло Опудало. Воно просилося в приміщення і виглядало безпечним. Демон спинив будівлю. Софі вдивлялася в ріпу-лице і подумала, що не настільки страшно воно виглядає. А на першій їхній зустрічі, згадала вона, їй сподобалося це Опудало. Тоді Софі запідозрила саму себе в тому, що останнім часом вона використовувала його лиш, як зручний привід не покидати Замок, бо вона насправді зовсім не хотіла звідси йти. Опудало підбігло до черепа. Череп почав сплавлятися з головою-ріпою, з’єднуючись. Персіваль був настільки наляканий, що втратив свідомість. Опудало висловило слова подяки Софі, яка його врятувала, бо воно б загинуло, якби вона його не оживила за допомогою слів.
Потім всі почули, що заговорила Відьма. Вона сказала, що Хаул повірив їй, коли вона виманила його, а тепер їй вдалося схопити Лілі Ангоріан, яка ув’язнена в замку Пустирищ. Відпустити жінку Відьма погоджувалася лише за умови, що чарівник прибуде туди власною персоною. Опудало з цими словами вибігло із Замку. Майкл мовив, що, певно, воно було підіслане Відьмою.