Дата створення: 1774 рік.

Автор — Григорій Савич Сковорода.

Збірник — «Байки Харківські».

За жанром є літературною байкою.

Стиль — бароко.

Тема «Бджола та Шершень» — розповідь про важливу роль роботи всіх людей. Вона ведеться через діалог комах.

Ідея «Бджола та Шершень» — піднесення праці, в якій, на думку автора, закладений сенс людського буття, що приносить щастя. Осуд ледарів, крадіїв.

Головна думка байки — працюючи, людина виконує свою природну потребу й отримує «найсолодшу поживу» (тут йдеться про «сродну» працю, тобто близьку людині, до якої вона має хист, виконання якої приносить їй задоволення).

Під час написання байки Г. Сковорода користувався такими художніми засобами: алегорії, персоніфікації, епітети, порівняння.

Головні персонажі:
Бджола — символізує мудру людину, яка працює в природній, близькій для неї, стихії.

Шершень — узагальнений образ осіб, що крадуть те, що хтось приробив і в житті не виконують жодної корисної функції.

Своєрідність байки
Російські байкарі XVIII сторіччя (до прикладу, Сумароков) неодноразово використовували подібний сюжет у своїх творах. Сковорода ж доповнив його власними роздумами та крилатими фразами давніх мислителів. Він вклав у твір власні життєві переконання, про які часто говорив — людина має працювати в тому руслі, яке їй близьке. Це принесе задоволення її душі та користь оточуючим.

Композиційна будова «Бджола та Шершень»
Твір має дві частини: сюжетну та дидактичну («силу»).

В сюжетній частині Шершень намагається висміяти працелюбну Бджолу. Під час діалогу комах, Бджола доводить йому, що насправді щаслива, трудячись, і їй не стільки важливий сам мед, скільки власне процес його збирання, який дарує їй радість та задоволення.

У другій частині («силі») автор розтлумачує прихований зміст початкової частини.

Мова, використана у творі
Байка написана мовою, близькою з народною, та Шершень говорить більш лайливою лексикою, а Бджола — красивою, перемережаною афоризмами.

Проблеми, порушені в байці «Бджола та Шершень»:
1. особистість та суспільне оточення;
2. сенс буття;
3. призначення людини;
4. ледарство та працьовитість.

Зміст (стислий переказ) байки «Бджола та Шершень»
Паразитуючий Шершень глузує із Бджілки-трудівниці, мовляв, її мед, здебільшого, їдять люди, а не самі бджоли. Він називає бджіл безмозкими.

Бджола відказує, що «пан радник» — дурень. І вона зневажає крадіїв меду. А їй працювати солодше, аніж споживати результат своїх зусиль.

Мораль байки нескладна: тільки працюючи та отримуючи від цього насолоду, людина не марнує своє життя й може бути дійсно щасливою. Ледарі ж просто деградують.

Байкар зробив свою «силу» (другу частину) суттєво об’ємнішою за обсягом, аніж власне фабулу. Додавши до основи факти із реального життя, фрази давніх мислителів (Цицерон, Епікур), біблійні вислови, автор написав такий собі трактат із питання «сродної» праці в останній частині байки. До слова, в тексті наявний автобіографізм — студент, який не має нічого, але має глибокі знання — сам Сковорода. А майно — не найважливіше. «Найбільша радість — життя за покликанням».

Для підтвердження своєї думки, автором наведена низка прикладів: мисливська собака, що радіє пі час ловів звіра, домашній кіт, що задоволений собою, бо спіймав гризуна, хоча сам його їсти не буде, та, врешті він говорить про бджолу, яка страждатиме, якщо її замкнути серед достатків, бо їй потрібен не стільки сам мед, скільки політ луками. Байкар впевнений, що найгірше — мати все, та нудитися, не маючи близької тобі справи, а найбільша радість — життя по натурі.