Дата створення — 1757 рік.

Автор — Григорій Савич Сковорода.

Рід літератури: лірика (патріотична).

Жанр «De libertate» — лірична поезія.

Стиль — бароко.

Провідний мотив — свобода є найбільшим багатством; прославлення Богдана Хмельницького.

Тема «De libertate» — громадянська мужність поета, яка виявлена в озвученні теми волі в час посиленого кріпосництва. Оспівування волі як найбільшого людського багатства.

Ідея поезії — прославлення Богдана Хмельницького, який став народним героєм, бо весь свій життєвий шлях поклав на здобуття волі та щасливого майбутнього України; людська свобода — найвища суспільна цінність.

Головна думка — лише вільні люди можуть почуватися щасливими; ніяке багатство не здатне замінити волю.

Віршовий розмір — дактиль.

Римування — суміжне.

Під час написання автор користувався такими художніми засобами: риторичні питання та оклик, порівняння, звертання.

Образи та їхній символізм
Богдан Хмельницький — символізує свободу.
Воля — символізує справжнє людське життя.
Болото — символізує матеріальний невільний світ.

Зміст (стислий переказ) поезії «De libertate»
На початку твору автор філософствує про волю: що це? та наскільки вона цінна. І доходить висновку, що свобода не варта будь-якого золота. Й порівнює коштовний метал з болотом проти волі.

У вірші прославляється Богдан Хмельницький, якого автор називає «батьком вольності». Цим Григорій Савич наголошує на неоціненному вкладі гетьмана у подальшу долю рідного краю та українського народу.

Автор доходить висновку, що найбільша радість для людини — бути вільною. Ці слова буди дуже актуальними в період написання вірша, оскільки зусібіч відбувався поступовий наступ кріпосництва, яке відбирало в людей найцінніше.

Протиставляючи золото зі свободою, автор чудово розуміє й намагається донести до читача, що ніякий достаток не вартує позбавлення свободи. Б. Хмельницький у творі уособлює вільну людину, яка спромоглася дарувати українському народові віру в те, що він теж буде вільний.

Історія написання поезії «De libertate»
Григорій Сковорода в період з 1755 по 1759 рік перебував в селі Коврай на Черкащині. Цей час мав надзвичайно важливе значення для світоглядного розвитку філософа, формування його естетичних ідеалів.

Ковалинський згадував, що тоді Григорій Савич повністю заглибився в пошук істини. Оскільки він був селянським просвітителем та жив з народом, переймався його думками та сподіваннями, то природно, що антинародний рух середини XVIII сторіччя, маса селянських виступів та повстань, звісно, наклали свій відпечаток на душі поета, що й вилилося у світ поезією «De libertate».

В той лихий період часто-густо вільну людину поміщик міг приписати собі кріпаком. Тож не даремно мандрівний філософ, який за походженням був селянином, боявся залишитися без «вольности».

Ще народ чітко пам’ятав важкі битви проти польської шляхти, які дали вивільнення від соціальних та національних утисків, а трудових селян вже було запряжено в інше ярмо царатом.

Катерина II наказала не просто розбити Запорізьку Січ, а й не згадувати її зовсім. Такою була її «дяка» за героїчні бої, проведені козацтвом під час російсько-турецької війни, що тільки-но скінчилася (всього лиш рік до цієї події). Можна припустити, що це була ще одна причина, яка штовхнула автора до написання твору.