Не скажу, що аж в захваті від цієї книги, але прочитав я її із задоволенням і досить швидко. Відповідний мультфільм я ще лише маю подивитися, тому із ним не можу поки порівнювати. Але сама книга видалася теплою і позитивною. Хоча оцінити її вище на бал не зміг, бо таки маю до чого попридиратись.

Передовсім це те, що здається всі предмети, події на локаціях розставлені і відбуваються лише так, щоб головна героїня Софі зуміла їх всіх зібрати до купи як пазл. Це не викликає відчуття життєвості і натуральності, а радше штучності. Опудало, ціпок, випадковий зустрічний пес, чергова дівчина Хаула, квіти, що ростуть у пустищі, - все знайде пояснення і застосування. Є питання й до героїні. Якось дивно і швидко вона із сором'язливої дівчини перетворилась за характером на стару вічно невдоволену бабу, без будь-яких застережень впала на шию Хаулу і почала його виховувати. Я здогадувався, що їх може чекати у кінцівці, але чому так? Одна скороминуща зустріч і такі наслідки? Далі, всі чарівники у книзі вчаться, працюють над заклинаннями і т.п. і лише наша Софі чаклує, сама того не відаючи, силою думки чи голосу. Сама страшна зла чаклунка пустищ, що наводила жах і сум'яття на всю округу, виявляється банально битою ціпком, а як її Кальцифер впустив у замок, нікого навіть не попередивши? Ну і так далі у тому ж ключі.

Зате досить цікава придумка авторші, якою неабияк переймається Софі, що її, як первістку, обов'язково має не щастити, от якби вона не була першою серед сестер... (довго думав, чому так, поки не підгледів у іншому відгуку, що Софі начиталася казок, а там, дійсно, щастя - на боці молодшого). Сподобався вогняний демон Кальцифер, що походить із падаючої зірки; сам Замок, темп книги, та й взагалі всі герої, навіть злі, мені імпонували, ніхто не викликав негативу чи відторгнення.