Геніальна наша Леся Українка у цьому творі описала відносини українців із росіянами. Оксана має щиру українську душу та серце, головна героїня. До Москви поїхала з своїм коханим, де Оксана дивувалася всьому і багато, що їй не подобалося... Наприклад, їй не подобався одяг, а також вимовлені на московський лад імена. Переосмислення у тому всьому Леся бачила тоді. А ми лише нині можемо це осягнути. І як же можна, щоб чужий чоловік цілував у вуста, навіть і заради поваги? Бо хіба можна через таке потрапити у немилість до царя? Але, як виявилося, при дворі в царя тільки «п'ють», а нічого путнього не говорять. То, може, не все так досконало в цій царській системі? І от тяжко в неволі Оксані, бо вона відразу зрозуміла, що там брехня і зло… Москва тільки топче та катує рідну Україну. Але Оксана кохає свого чоловіка та залишається з ним. І не хоче їхати в Україну, коли все «вляглось», бо совісно. Тільки через сонечко передає вона вітання Україні. Тому не зганьбимо свою Батьківщину, ми ще можемо підтримати її у найважчий час. З щирою душею та відкритим добрим серцем будьмо повноцінними українцями не по назві тільки, ай по духу!