Олександра: Він був моїм першим коханням. Єдиним, кого я справді кохала, та Нестор навіть не знав про мої почуття, бо я завжди була лиш подругою його молодшої сестри, непримітною дівчиною, на яку такий, як він навіть не зверне уваги. Але за 10 років, коли він зʼявляється у моєму цеху – чоловік не впізнає мене. Та зараз... мені не до почуттів. Я хочу лиш одного – забрати похресника із притулку та дати йому нормальне життя. Нестор: Побачивши її вперше, я зрозумів, що не можу відпустити цієї жінки. І скільки б вона не відштовхувала мене та не відмовляла — я досягну своєї мети. Навіть якщо доведеться діяти підступно та йти проти власних принципів.