Майже кожна книга автора про щось важливе. Про щось таке, що розриває душу на шматочки. І не скільки від самої проблеми, скільки від усвідомлення, що це наше чортове життя. Реалії життя, з якими нам доводиться стикатися, реалії в яких живуть люди. А деякі навіть не здогадуються про ті чи інші проблеми, чи уміло ігнорують їх, до того моменту, поки самі з цим не стикнуться. І це не лише про проблематику даної книги.

Ця історія, про дві поранені душі. Дві людини, що пережили, або переживають, не найкращі часи свого життя. Життя, яке ламало їх, випробувало, але зламати так і не змогло. І я пишаюся ними, і всіма тими, хто знаходить в собі сили протистояти, навіть тоді, коли весь світ проти тебе.

Вони такі різні, але однаково самотні. Все що їх об'єднує – це вибір бути самими. У кожного на це різні причини, але результат один – ніхто з них не планував пускати когось у своє життя, але життя вирішило, що досить з них мук та самотності.