Роман-антиутопія канадської письменниці Маргарет Етвуд свого часу став бестселером, здобув кілька визначних нагород, став основою сценарія для фільму, серіалу та опери.
Недалеке майбутнє, вигадана Республіка Гілеад, виникла внаслідок вся влада в якій належить віськовим. Повноцінні права мають Командори – заможні впливові чоловіки, та ті жінки, яким пощастило стати їхніми дружинами. Дружини обирають коханок своїм чоловікам з метою народження дітей, тому як внаслідок забруднення майже всі жінки безплідні. Жінок відбирають з зі спеціального табору, куди їх привозять і тримають після викрадення. Коханки проходять ретельний відбір, навчання і підготовку аби стати гідною виносити дитину сім’ї Командора. Таких жінок називають служницями. Вони не мають права ні на що. Вони носять одяг, який виділяє їхній статус серед інших, вони їдять те, що їм дадуть, живуть в аскетичних умовах і мріють лише про одне – догодити господарям завагітнівши і виносивши здорове дитя.
Головна героїня Джун в минулому вільному житті мала чоловіка та доньку, спробувала втекти з новоутвореної країни та її спроба закінчилася тим, що вона опинилася в таборі для служниць. ЇЇ роблять служницею одного з Командорів, котрий раз на місяць займається з нею сексом ради запліднення. Та згодом Командор змінює свої ставлення до служниці. А Джун відкриває в собі нове світле почуття. Та не все так просто… Фінал історії вселяє надію.
Сумний твір з глибоким змістом. Темний, як небо перед грозою не дивлячись на яскравий одяг служниць. Читаючи є ще одна можливість подумати, проаналізувати поняття соціальної справедливості, яка навіть в нинішніх умовах сучасного демократичного світу залишає бажати кращого.