Я продовжую читати романтичні й душевні різдвяні історії. Наступна моя книжка з цього циклу це роман Кетрін Райдер «Поцілунок у Нью-Йорку». Книжка вийшла у Видавництво Старого Лева в перекладі Євгенії Кузнєцової. Це типова американська мелодраматична історія з прогнозованим хепі-ендом.
Напередодні Різдва сімнадцятирічна Шарлот повертається з Нью-Йорка до рідного Лондона після семестру навчання в американській школі, в якій вона перебувала згідно з програмою міжнародного обміну. Семестр минув дуже успішно і дівчину достроково зарахували на програму з журналістики у Колумбійському університеті. То ж з вересня у неї мало б розпочатися студентське життя в Нью-Йорку. Все виглядає чудово і оптимістично якби не одне «але». За два тижні до цього Шарлот розбив серце хлопець, безсердечно покинувши її та наговоривши купу всякої гидоти. Зрозуміло, що для сімнадцятирічної дівчини це найбільша катастрофа її життя і вона покидає Нью-Йорк з важкими спогадами та наміром ніколи більше сюди не повертатися. Але в аеропорту Шарлот чекає ще одна неприємність: через погодні умови її рейс скасовується. Погодьтеся, не надто весела перспектива провести Святвечір у готелі біля аеропорту, очікуючи покращення погоди і можливості вильоту.
Випадковим чином до рук дівчини потрапляє книжка «Забудьте своїх колишніх за десять простих кроків». Першим бажанням дівчини було пожбурити книжку куди подалі, але вона передумала і, щоб якось згаяти час, Шарлот починає крок за кроком виконувати настанови мотиваційного підручника. Але не сама. Партнером у цьому експерименті стає хлопець, на ім'я Ентоні, який опинився в становищі не надто кращому аніж Шарлот.
Дванадцять годин, які двоє молодих людей провели разом у переддень Різдва і становлять сюжет книжки «Поцілунок у Нью-Йорку». Не важко передбачити чим закінчиться ця мила і щемка історія.
Я ніколи не була у Нью-Йорку, тому мені складно уявити в просторі всі переміщення і квести, які довелося здолати героям роману за цю передріздвяну ніч. Але вони були доволі захопливими і цікавими. Всі ці пригоди Шарлот та Ентоні подаються автором в лаконічному репортажному стилі. Окрім того, розділи написані почергово від імені кожного з персонажів і таким чином ми опиняємося у точці бачення ситуації, як з одного, так і з іншого боку. Тут немає якихось глибоких роздумів чи внутрішніх психологічних копань. Про всі почуття героїв ми дізнаємося головно з їхніх діалогів чи вчинків. Як на мій погляд, цільовою аудиторією книжки є підлітково-молодіжне середовище, для якого цей роман буде цікавим і мотиваційним.
Я читала книжку і думала «Чому ж вона не попалася мені в мої сімнадцять?». Бо це просто ідеальна історія для такого віку і за стилем викладення, і за актуальністю проблематики. В той час вона б могла допомогти загоїти рани гірких розчарувань нерозділеного кохання і дати відповіді на багато питань, з цим пов’язаних. А сьогодні все це видається мені трохи наївним та дитячим. Бо ті хлопці, що розбивали тоді моє серце (і рівно ж ті, яким розбивала серце я) вже давно стали дідусями і їх сьогоднішні проблеми абсолютно інакше виглядають. Очевидно і моє сприйняття описаного є відповідним моєму віку і життєвому досвіду. Проте, я рада, що взялася читати цю книжку. Адже, дякуючи їй, я згадала часи своєї юності, коли душевні переживання здавалися глобальною катастрофою, а реальні проблеми сприймалися легко та просто.
Навіть дуже дорослі люди інколи хочуть вірити у добру казку, особливо в різдвяну казку. Саме такою казкою є роман «Поцілунок в Нью-Йорку». І якщо вас не дратують прості наївні історії з щасливим закінченням, то можете сміло братися за його читання. Щодо мене, то я абсолютно не жалкую про витрачений час на читання цієї милої мелодраматичної історії, вона мене відірвала від проблем і допомогла пригадати юні роки. Ба більше, я вирішила що до кінця січня встигну прочитати ще одну подібну історію, яка має назву «Поцілунок у Парижі». Але про неї я розповім вам через кілька днів.