Я продовжую читати про громадянську війну в Іспанії. І наступною моєю книжкою на цю тему став роман іспанського письменника Хавʼєра Серкаса «Воїни Саламіну». Ця книжка в Україні була видана Видавництво Фоліо в рамках серії «Карта світу» у перекладі Петра Таращука ще у 2013 році. До мене ж книга потрапила, як трофей аукціону у підтримку ЗСУ. І в цьому є якийсь особливий символізм. Бо роман про ту далеку війну на іншому кінці Європи зараз дає змогу долати ворога на нашій війні.

Іспанський письменник, перекладач, журналіст Хавʼєр Серкас написав цей роман ще у 2001 році. Хоча класичним романом його важко назвати, бо книжка створена, як розповідь про реальні події з реальними фактами та персонажами. Більш того, ця реалістичність зафіксована у двох різних позиціях. Автор описує реальну історію, яка трапилася з ним самим, як з письменником і журналістом, подаючи у тексті своє справжнє імʼя. Але, окрім того, в книжці фігурує і друга реальна історія, яка відбувалася шістдесят років до того, в часи громадянської війни і яку досліджує журналіст з Жерони Хавʼєр Серкас та хоче написати про це роман. Оригінальний задум, правда ж!

Так от, влітку 1994 року сорокарічний журналіст відділу культури жеронської газети під час інтервʼю з письменником Рафаелем Санчесом Ферлосіо дізнається про дивовижну історію порятунку від смерті у січні 1939 року батька письменника - Рафаеля Санчеса Масаса. Ця історія не дає спокою журналісту і через пʼять років він таки береться за писання про це своєї книжки. Він проводить різні дослідження, знаходить людей, які були причетними до тогочасних подій і з усього цього матеріалу вибудовує книжку, яку називає «Воїни Саламіну». Але, кілька разів перечитавши написане, Хавʼєр розуміє, що його книжці для довершеності бракує певного чинника, бракує версії того персонажа, завдяки якому Санчес Масас отримав шанс на життя. І журналіст знову береться за розслідування. Той, кого йому вдалося знайти в результаті своїх пошуків, сильною мірою змінив світобачення Хавʼєра Серкаса та дав змогу нам, читачам, дізнатися про всю цю історію більш повно, з різних точок цього глобального протистояння.

Все, що відбувається з журналістом-письменником під час його розслідувань є дуже цікавим, і, признаюсь, саме ця частина книжки написана найбільш захопливо. Та позаяк останнім часом мій інтерес концентрується саме на темі громадянської війни в Іспанії, то у своїй розповіді я більше зосереджуся на частині книжки, яка описує предмет дослідження автора. А отже почну з того хто такий Санчес Масас і яка його роль в історії іспанських політичних процесів ХХ-го століття.

Рафаель Санчес Масас народився в Мадриді у 1894 році. Здобув юридичну освіту в Королівському коледжі й згодом почав займатися журналістикою. Після одруження він сім років прожив у Італії та став прибічником ідей Беніто Муссоліні. Масам побачив як фашизм себе проявив там і захотів такого ж у своїй країні. Його прагнення до фашизму було обґрунтованим. Іспанією в той час правив недієздатний король, правління супроводжувалося втратою багатьох територій. Як результат, в 1931 він був повалений і Іспанія була проголошена республікою. На жаль, підсумки роботи республіканського уряду були невтішними: в економіці - зубожіння, в духовному житті - ненависть, у національному – сепаратизм. Тож Санчес Масас почав шукати людину, яка могла б очолити майбутній рух для зміни ситуації. Ним став Хосе Прімо де Рівера, з яким вони створили націонал-синдикалістську партію Фаланга. Після повстання генерала Франко фалангізм став найвпливовішою політичною силою в «національній зоні» Іспанії. Але у квітні 1937 року республіканці розстріляли Хосе Прімо де Ріверу і Франсіско Франко особисто очолив Фалангу. Самого ж Санчеса Масаса заарештували й ув'язнили в Мадриді в березні 1936 року. Згодом він утік та переховувався в чилійському посольстві. Але у 1937 році при спробі залишити країну був знову заарештований у Барселоні. 24 січня 1939 року Масаса разом із п'ятдесятьма іншими ув'язненими відправили на страту до монастиря Санта-Марія-дель-Коллель у Жироні. Страта відбулася 30 січня, але коли розстрільна команда відкрила вогонь по ув'язнених, Санчес Масас вискочив із натовпу та втік у ліс. На нього була організована облава. Один республіканський солдат помітив Масаса у кущах, проте вирішив не повідомляти про це і тим самим зберіг йому життя. Через кілька днів після свого порятунку Санчес Масас перетнув лінію фронту і приєднався до націоналістів. Після закінчення Громадянської війни Масас певний час займав державні пости, як єдиний вцілілий з усіх засновників Фаланги. Та згодом Франко доклав зусиль, щоб усунути його від реальних важелів впливу і Масас відійшов від активної політики та почав займатися письменницькою діяльністю.

Я ви змогли зрозуміти з моєї розповіді, основна інтрига полягає в тому, чому ж республіканський солдат дав шанс на життя своєму ворогові. І не простому солдатові з протилежної сторони протистояння, а ідеологу ворожого руху. Адже солдат знав, хто перед ним. З усього випливає, що не так все просто й однозначно в історії іспанського громадянського конфлікту. Бо насправді прості люди від плуга чи верстата достеменно не знали яка зі сторін є кращою для них. Вони просто хотіли спокою та можливості жити, працювати та продовжувати свій рід на прадідівських землях. Результат же виявився для більшості іспанців дуже плачевний. Величезна кількість людей була піддана репресіям. Не оминула ця чаша навіть тих, хто насправді допомагав націоналістам під час війни. Добре, якщо знаходилися впливові заступники або свідки подій, які могли захистити звинувачених людей. Такий приклад якраз наводить автор у своїй історії про Санчеса Масаса. Але найбільш цікавою і драматичною у всій цій історії є доля солдата республіканської армії, що врятував життя Масасу. Він є уособленням вічної боротьби за примарні ідеали, яка не завжди може бути гідно оцінена і пошанована нащадками.

Якщо попередня книжка авторства Джорджа Орвелла показала мені громадянську війну в Іспанії зі сторони лівих сил, то роман «Воїни Саламіну» відкрив мені багато цікавого про націоналістичний рух та його засновників. І тут я побачила парадоксальні речі. Адже мотиви освічених та витончених людей, які заснували Фалангу були дуже шляхетними. Та, на жаль, це не завадило їм втягнути країну в несамовиту криваву оргію. І як тут не згадати слова філософа Томаса Карлейля «Революцію задумують романтики, втілюють в життя фанатики, а її плодами користуються негідники».

Війна передовсім це доба героїв і поетів. Бо саме в такі буремні часи проявляють себе перші й другі. Саме час важких випробувань спонукає людей проявляти відвагу та сконцентровано висловлювати свої емоції на події в поетичних рядках. Зараз ми це теж маємо шанс спостерігати. Але головне, щоб герої не були забутими. Адже вони живі - допоки про них хтось згадує. І саме такі книжки, як «Воїни Саламіну» дають змогу зафіксувати ту колективну памʼять.