"Людей арештовують не за те, що вони вчинили, а за те, хто вони є"

Монументальні дослідження американської історикині, які дали відповіді на питання до історії мого роду, які я шукала вже тривалий час.

Ця праця - це найґрунтовніше висвітлення усіх факторів функціонування радянської тоталітарної машини смерті мільйонів людей, починаючи від першого радянського концтабору в 1920р. із нарощенням їх у цілу систему трудових таборів, що були розкидані по всій території СРСР, і закінчуючи амністією всіх політично ув'язнених наприкінці 80-х років.

Книга передусім спрямована для західного читача, адже на Заході злочини Сталіна не викликали такої ж самої внутрішньої реакції, що й злочини Гітлера: нацистські масові вбивства наводили жах, але разом з тим Захід був байдужий до сталінського терору.

Як зазначає авторка: "саме ГУЛАГ породив нацистські табори в Німеччині". Напис над воротами Освенціма: "Праця звільняє" до неможливості близький до лозунгу на плакаті ГУЛАГу "Через працю - до свободи!". Радянські правителі прагнули, за допомогою праці ув'язнених вирішити економічну проблему, та більшість проектів над якими працювали тисячі людей, і на які витрачалися величезні ресурси, згодом виявилися марнотратними, а табірна система перетворилася на масове виробництво трупів.

Особисто мене цікавив український аспект історії ГУЛАГу: про українців тут згадуються окремими згадками. Вже після смерті Сталіна, маючи партизанський і військовий досвід, у таборах почали посилюватися національні етнічні групи. Українці і поляки, історичні відносини між якими завжди були напруженими, а під час війни й поготів стали запеклими ворогами, вже у радянських тюрмах ставилися одні до одних "стримано, але з неймовірною довірою:"ми вороги, але не тут".

"Якщо ми забудемо ГУЛАГ, то рано чи пізно для нас буде тяжко зрозуміти нашу власну історію"

І насамкінець, книга важлива й для нас, бо "ця книга написана не для того, щоб, за відомим штампом "це не повторилося знову". Ця книга написана тому, що майже напевно це повториться знову"(2003р!)