«Якщо існує хоч мінімальна ймовірність, що люди, яких ми втратили, чують нас,-варто ніколи не припиняти до них говорити «
Непростий філософський роман якось втягує поступово, але щораз сильніше та глибше…
Письменниця торкається глибокої психологічної проблеми-самотності через помилку, від якої ніхто не застрахований..
Головна героїня Кенна після вʼязниці повертається в місто,яке памʼятає ту лиховісну ніч,щоб зустрітися із своєю 4-річною донечкою Дʼєм…
Батьки Скотті,опікуни дівчинки,стають на заваді дівчині, звинувачуючи її у всіх нещастях..
Єдиним містком надії між нею і донькою стає Леджер- власник бару, який відчув широту душі дівчини… Між ними виникає чарівне притягання-почуття кохання, яке він не може проявити відкрито…Поміж ними постане складний вибір.. Кенна гідно пройде шлях прощення і закінчить писати листи Скотті, який все - таки чує і підтримує її..
Ця історія закінчиться дуже красиво та зворушливо!