Володимир Сорокін - яскравий представник концептуалізма і соц-арта у російській літературі. Найбільш значущим, на мою думку, є його дивовижна повість "Заметіль".

Дія відбувається у віддалених селищах росії. Лікар Гарин, попри страшенну заметіль і безліч інших перешкод, поспішає на допомогу у село Довге. Везти його погодився місцевий добряк, хлопчина Перхуша. Історія сповнена гротеску, філософських роздумів і містичних подій. Герої натрапляють на дивні скляні піраміди, замерзлу голову гіганта та декілька разів опиняються на грані життя та смерті. Подорож виявляється дуже складною і ризикованою, тому їм доводиться зупинятися для ремонту саней та перепочинку. Врешті решт подорож закінчується, але чи так, як то планували герої?

"Заметіль" Володимира Сорокіна - складний багатошаровий твір. В першу чергу він наводить на складній роздуми про доцільність людського життя, наші можливості та бажання. Чи правильно поводив себе лікар? Чи мав він право наражати на небезпеку інших людей? Чи справді він такий відданий своїй справі?

Наступним і не менш важливим є питання хаосу та реальності життя. Як в одному світі "уживаються" маги-вітаміндери, карлик мельник і його велика дружина мельничиха, гіганти і дивні істоти, що шугають небом під час заметілі. Питань багато і відповіді знайдуться далеко не на всі.

Радити цей твір для прочитання не буду. Мені він не сподобався зовсім: надто багато огидного, незрозумілого і не потрібного. Можливо він зацікавить любителів гротеску і містичної фантастики.