Книга «Душа Ніколь» Світлани Талан вийшла у Видавництві "КСД".
Головною героїнею роману є молода жінка, на ім'я Ніколь. Вона талановита скульпторка, а ще дуже чуттєва, вразлива та романтична натура. Ще у дитинстві Ніколь пережила важку психологічну травму і це дуже відбилося на її психічному здоров‘ї. Ніколь виросла з батьком, який намагався зробити все, аби донька не почувалася в чомусь обмеженою. У жінки є дванадцятирічна донька Ліза від шлюбу, який, на жаль, не склався. В побутових питаннях Ніколь не надто вправна і практична, тому у її домі постійно мешкає Варя, яка ще з раннього дитинства стала для Ніколь ангелом-охоронцем, а тепер є такою ще й для її донечки. А ще у Ніколь є вірна подруга Марина, з якою завжди можна порадитись та якій можна звірити свої потаємні думки. За характером Марина - повна протилежність своїй подрузі. Вона сильна і цілеспрямована. Життя не було ласкавим до Марини. З ранньої юності їй прийшлося долати неабиякі труднощі, щоб довести і собі, і людям, які її зрадили, що вона здатна протистояти викликам долі. І навіть зараз, коли Марина досягла високого життєвого статусу, доля знову влаштовує їй випробування, заставляючи робити нелегкий вибір.
Несподівано в житті Ніколь стаються великі зміни. Вона дізнається страшну і шокуючу таємницю минулого. Це спричиняє каскад подій, які лавиною звалилися на тендітну та чутливу душу Ніколь. Тож як розвивалися події й чим закінчилася ця історія ви зможете дізнатися, прочитавши роман. А я лиш зупинюся на певних аспектах і проблемах, які висвітлила у своєму творі авторка. Сподіваюсь, вони не стануть спойлерами.
Інколи люди, щоб довести свою вагомість і спроможність, тому, кого сильно кохають, зважуються на дуже ганебні вчинки, а подекуди і на злочин. Очевидно, що це дає результат лише у короткотерміновій перспективі. Бо чим далі, тим видимішою стає така брехня і підступність, а люди, які на це зважилися, руйнують, як своє життя, так і життя своїх близьких. Це велика проблема, яка згубила не одні стосунки. І саме вона стала першопричиною бід героїв роману «Душа Ніколь».
Окрім цього роман підіймає на поверхню багато інших соціально-психологічних проблем, над якими теж варто задуматися. Це вірність і зрада, нетрадиційні гомосексуальні стосунки, юнацьке кохання, яке батьки вважають завадою для подальшого майбутнього своїх дітей та наслідки його втрати чи рання вагітність поза шлюбом.
Окремо хочу зупинитися на, так би мовити, корупційній складовій роману. Хоча ніяких викриттів цього ганебного явища у сюжеті нема і слова «корупція» в тексті теж я не помітила, але присутність певних речей не раз неприємно кольнуло. Ось, до прикладу, голова обласної адміністрації, якого чомусь на російський штиб названо губернатором, має власний успішний бізнес. А ще його донька безпроблемно виграє тендери на благоустрій обласного центру. Так, я розумію, що такі явища не є рідкістю. Але дивує те, що ці персонажі в романі є позитивними і покликані викликати повагу та співчуття у читача. Можливо для когось такі аспекти будуть не надто важливими, але у мене це викликало досить роздвоєні почуття. Бо з однієї сторони Микола Іванович поважний мужчина, шановний керівник, турботливий батько та дідусь, а з іншого - корупціонер, що використовує службове становище для досягнення власних корисливих цілей.
Та все ж таки роман «Душа Ніколь» це типова мелодраматична історія. На його основі вийшов би непоганий серіал. Бо навіть спосіб викладення видався мені подібним до сценарного. Я не можу причислити себе до фанатичних поціновувачів такого жанру. Але, безперечно, є надзвичайно багато читачів, яким книжка точно прийдеться до смаку.
Та попри все роман «Душа Ніколь» спонукає до роздумів. Адже спостерігаючи за вчинками персонажів, ми завжди ставимо себе чи своїх близьких на їх місце і моделюємо ситуацію з цієї точки зору. Можливо, це відкриє нам на щось очі, хоч невідомо, чи вдасться нам цим скористатися. І в цьому контексті хочу зацитувати слова авторки, які мені дуже імпонують: «Усе життя ми намагаємось вдосконалюватися, навчатися на чужих помилках і все одно наробимо купу своїх. Ми втрачаємо дорогоцінний час, бо частину свого життя живемо у світі ілюзій, який самі собі створюємо».