П'єса "Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого вважається однією із найпопулярніших сатиричних комедій в українській літературній класиці, у якій корифей драматургії з огидою та зневагою змалював фанатично жадібність та зажерливість сільських хазяїв-глитаїв.

Драматург Карпенко-Карий показує "предприїмчивого мужика" Герасима Калитку в період його збагачення шахрайськими методами, який одержимий успіхами і гнаний конкурентами, іде напролом. Земля - його найбільша мета, а найкращий засіб її отримати - гроші, і байдуже яким шляхом. Із цих двох понять складається його уявлення про життя. Всі вчинки Калитки спрямовані на здобуття грошей. У родинних відносинах - він лицемір та деспот, для наймитів - немилосердний експлуататор. Грубий, черствий до людських почуттів. А оцим прагненням збагачуватися заради самого збагачення без будь-якої іншої мети у довколишніх викликає лише зневагу.

В погоні за грошима, шляхом махінацій, Калитка стикнувся із ще хитрішими, а зазнавши втрати, очевидно, що цим не викликає у нікого жалю. Для таких постатей як Калитка життя без грошей немає сенсу... тому й очевидно, що на нього чекає фатальний кінець.