Антуан де Сент-Екзюпері створив образ Маленького Принца у самий розпал Другої світової війни, період коли людяність втратила свою подобу, цей образ крізь десятиліття продовжує бути одним із найградіозніших образів жорстокого сьогодення.

У цьому творі письменник розповідає про ті духовні цінності, які як виявляється є важливішими за буденні справи дорослих, про те що так необхідно людині, її серцю, про те, що робить її щасливою.

Із найперших рядків читання серце огортає сум. Ніхто й ніколи не розумів, що хотів донести у своїх малюнках маленький пілот, а значить - його душу. Маленький принц теж почувався самотньо. Таке відчуття ніби вони обидвоє загубилися у безмежних просторах Всесвіту. Навколо - лише пустеля, і ніде немає людей, а якщо б і хтось був - то навіть і не звернув би уваги на того хто в той момент почувається самотньо.

Маленький Принц полишив свою планету, астероїд В-612 та зробив крок у невідомість аби віднайти сенс буття. Потрапивши на велику і красиву планету Земля, він познайомився з пілотом. У їхньому світогляді виявилося багато спільного. Разом вони пройшли довгий шлях крізь пустелю до криниці з водою, метафорично, що це шлях крізь власні сумніви і протиріччя.

Змалювавши загальну картину світу "дорослих" і поставивши в його центр дитину, Антуан де Сент- Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: про значення краси та дружби, куди рухається людство, місце людини в суспільстві, справжні та фальшиві цінності, про боротьбу людяного та бездуховного. Проте найбільш важливими є питання про те як повернути людям духовну сутність, яку вони втратили.