Скільки в світі існує книг про дідусів, але про прадідусів - мабуть лише одна - "Мій прадідусь і я" Джеймса Крюса. І яке ж то щастя в житті мати живими прабатьків. Ця книга настільки переповнена тепла, бо розумієш, що в житті бабуся й дідусь можуть супроводжувати дитину до її повноліття, а от із прабатьками - відрізок часу проведений разом не такий вже й довгий, у когось взагалі й цих відчуттів нема.

Отож, у правнука - все життя попереду, у прадідуся - позаду. У повісті розповідається про сім днів спільних розмов і творчих справ старого вісімдесятилітнього прадідуся та маленького правнука, яких поєднують окрім спільних занять, безмежна любов один до одного. Обидва, що старий та що малий люблять цікаві історії, тим самим письменником підкреслюється духовна близькість прадідуся та його онука. Вони розповідають їх один одному, а також пишуть один для одного іноді серйозні, іноді веселі, сповнені ліризму та здорового глузду вірші.

Прадідусь у розважальній, часто казковій формі передає онукові свій багатий досвід, прищеплює йому найважливіші принципи чесного та щедрого людського життя. Більшість коротеньких епізодів нагадують своєрідні притчі, з яких за законами цього жанру обов'язково випливає моральне повчання.