Ще одна книга мого улюбленого автора.Оповідь ведеться від 7-річної дівчинки, але це доросла книжка. Спочатку ми дізнаємося, що у дівчинки є улюблена бабуся, яка створила для дівчинки цілий казковий світ з королівствами, персонажами і історією. Є мама, яка зараз чекає дитину і її друг Джордж. Є тато, у якого нова дружина і її діти. Бабуся хворіє і незабаром помирає. Дівчинка живе в будинку і трохи знає сусідів, їх не так багато, до десятка. І от після смерті бабусі починаються пригоди. Дівчинка повинна рознести листи від імені бабусі її знайомим, щоб в кінці пригоди отримати нагороду. Через казку, через вигадку, через світ семирічної дитини так чудово розкривається світ дорослих, ці всі умовності і закономірності, ці всі "так треба" і "так склалося". Головний персонаж тут - Ельза, але і бабуся. Це вона створила цей казковий світ, Просоння, і сім королівств, і цих всіх персонажів. Так сумно читати, як Ельзу травлять у школі, але яка вона молодець і як не надає цьому жодного значення, бо в неї є така крута бабуся, яка лається, курить, дає Ельзі порулити рено, поки сама їсть шаурму, лізе вночі в зоопарк, має на стелі фото врятованих нею дітей і робить ще мільйон дивних речей, за які у нас би вже зі світу зжили, а там ні, ставляться до цього як до дивацтв і не більше. В книжці досить і гумору (взяти хоча б цього Напівкого - ну дотепно ж!), і ці всі бабусині витівки, і опис світу через очі маленької дівчинки - жінка в чорній спідниці впевнено не має імені, а Монстр так і лишається монстром до кінця книжки, і Ворса ми бачимо як величезного кудлатого звіра, бо інших описів у книжці нема. Це неймовірна книжка, талановита, цікава, я її дуже раджу прочитати як і взагалі всі книжки Бакмана 5 з 5