Зі всіх новел збірки "Домашнє вогнище" найбільше у мене враження викликала новела "Зійди, Мойсею".

Невеличка оповідь, яка зі самої вже назви викликає біблійну алюзію. Досить помітним є те, що Вільям Фолкнер дуже гостро підняв питання рабовласництва та панування білими над чорними, тому згаданий образ Мойсея служить не просто як біблійний персонаж, у новелі - він символ звільнення від рабства. Письменник таким чином переосмислює біблійні сюжети в контексті біблійної історії.

Усі новели збірки тісно переплітаються, а наскрізною ниткою крізь усю збірку проходить династія родини Маккасліннів, вона вміщує в собі як білу, так і чорну гілку, адже історія роду сягає більш як півтора столітньої давності, ще рабовласницьких часів. Часів, коли чорна жінка вважалася не лише  рабинею, а й власністю білого господаря, з тих пір і сягають витоки чорної гілки Маккаслінів. А камін як місце для домашнього вогнища  - слугує прадавнім символом людської спільності та єднання.

Семюел, головний персонаж новели "Зійди, Мойсею" - нащадок чорної лінії роду Маккаслінів, і в свою чергу він стає символом того, як білі та чорні в Америці у прямому значенні пов'язані кров'ю.

Сумно спостерігати як білі відмовилися від чорних нащадків, а ті в свою чергу залишилися сам-на-сам із зневагою білих, із бідністю та з правовою системою, яка їх знищує.