В черговий раз переконуюся, що Роальд Дал писав казки не лише для дітей. Цю книгу варто читати не тільки дітям, а й дорослим, так багато захованих сенсів, приховано поміж рядків.

Насправді, для мене ця історія видалася оповіддю навіть не про дружбу, а значно більше - про велику батьківську любов до дочки. Так, головна героїня Софі - сирота, але у цій історії Великий Дружній Велетень виконує обов'язки батька, аби захистити життя дівчинки від сторонніх людей, здатних спричинити їй зло. Ці двоє найсамотніших на світі людей, віднайшли один одного, аби відчувати потребу один одного, адже лише щира близкість здатна здолати страх.

Ця книга торкається ще чимало проблем: людської байдужості, прийняття у соціум інакших особливих людей, самотності і потребу один одного, безпорадність влади щодо вирішення глобальних проблем.

Тож, при виборі цієї історії щодо самостійного нею читання чи спільного з дорослими, все ж залишуся при думці, що найкраще читати спільно, таким чином обговорити не зрозумілих для юного читача проблем.