Відгук на книгу: Тіні забутих предків

Історія кохання, що розгортається на тлі українських Карпат, де кожен клаптик землі ніби зачарований і сповнений магії. Читала даний твір у десятому класі і багато чого не зрозуміла: чому в нявки дірка у спині, чому танцює чугайстир, чому на похороні люди співають і радіють? Таке відчуття, нібито Іван і Марічка заворожені, їхнє кохання виглядає якимось нереальним і надто ідеальним. Спершу сюжет нагадує Шекспіра, потім на перший план виходить містика, більш характерна для романтизму і модерну. Прикро, що Іван так і не зміг забути Марічки й теж загинув. Навіть огрядна Палагна не змогла задовольнити його голодної душі. Чи є в сучасному світі подібне кохання? Не знаю, швидше розрахунок. Тим не менш, дана повість стала культовою в українській історії, і не лише через кінострічку Сергія Параджанова. Це гімн любові та природі, оспівування традиційної культури гуцулів та української ідентичності.