Скажу так: в Ольги Токарчук я прочитала три книги, і жодна мене не зачепила. Напевно, це не мій автор, хоча пише, безумовно, талановито, читається швидко. Однак я є прихильником того, що у творі має бути дві речі: перша - сюжет, друга - моральний код. Під другою позицією я розумію виховний аспект, катарсис, коли читаєш - і оновлюєшся, зростаєш, спів переживаєш, думаєш. У романі «Бігуни» є короткі етюди про манди і про людей у цих мандрах. Міркування в стилі постмодерну. Набір історій і думок, поєднаних філософією мандрів. Хотілося б, звісно, якусь спільну лінію оповіді, а її немає.