Зустрінь мене біля озера

тиха елегія написана на вологому піску берега, змита сьогоденням і залишена в пам'яті як болісний, але прекрасний спогад. проникливе, меланхолійне занурення в душу, яка намагається втекти від власного минулого, щоб знайти своє місце в сьогоденні. У центрі історії — Френсіс та Імон. Їхнє знайомство — це мить, що стала вічністю. Їхня обіцянка зустрітися — крихкий міст, який вони намагалися побудувати через десять років життя, повного помилок і нездійснених мрій. І коли вони знову зустрічаються, старі почуття спалахують, як іскра, що може підпалити все їхнє життя. Ми бачимо дві картини: одну — в пастельних тонах минулого, де кожне слово, кожен погляд був сповнений надії. І іншу — в більш темних, реалістичних тонах сьогодення, де дорослі компроміси, страхи та сумніви стають головними перешкодами. Цей контраст є серцем роману, що змушує нас відчути всю гіркоту загубленого часу. Це роман, який нагадує, що іноді найбільшою перешкодою на шляху до справжнього кохання є ми самі.