Відгук на книгу: Немиричів ключ

"Знання - це сила" , яка долає перешкоди усіма доступними шляхами і прагне світлого майбуття, як не собі, то нащадкам... Цю книжку можна лише цитувати, щоб зберегти суть... "Як не сутужно з часом, але Юрій щомоці старався не розірвати давніх зв"язків з європейськими освітніми та культурними центрами, а також попри плин років і обставин не розгубити друзів. За давно заведеним порядком і Немиричу, і Виговському надходили, окрім листів, регулярно газети з провідних столиць - тлумача, як правило, не потребувалося, бо й Виговський знав кілька мов, і Юрій майже десятком їх володів ще з часів власних спудейських літ." Оберемок книг та новинок, дарованих друзями, "інколи ганялися за ним місцями курними степовими дорогами, долали ріки, поля і луки, пагорби й видолини, доки не наздоганяли врешті та влягались покірно йому на стіл." "Інколи, читаючи чергову працю про Визвольну війну, Юрій хіба зубами з пересердя мін скрегонути: НЕ ТАК, кричати хотілося, не так тут було, ПОДИВІТЬСЯ НАРЕШТІ НА НАС ОЧИМА УМИТИМИ..." Трмати руку на пульсі подій та вершити історію на благо майбутнього нації - життєвий пріорітет головного героя книги та його однодумців... Боротьба триває досі... Читаємо та пам"ятаємо звитяги перемог!