у напрямку до нуля

На перший погляд, усе класично: в маєтку на березі моря збираються знайомі, колишні й теперішні, друзі та незнайомці. Напруга згущується поволі, майже непомітно — як приплив, що спершу лоскоче пісок, а потім затягує під воду. І ось, коли вбивство нарешті стається, читач розуміє: це не кульмінація, це тільки «нуль» — початок справжньої гри. Авторка розставляє пастки: те, що здавалося неважливим, виявляється ключовим; ті, кому віриш — раптом втрачають обличчя. Це книга про підступність звичних ситуацій, про те, як минуле ніколи не зникає, лише вичікує слушного моменту. Про тонку межу між звичайним життям і трагедією. І, як завжди у Крісті — про те, що правда завжди ближча, ніж здається. Просто ми рідко дивимось у правильному напрямку.