Декамерон

Створений на тлі спустошливої епідемії чуми, «Декамерон» постає не як літературна втеча від смерті, а як справжнє возвеличення самого життя — щирого, суперечливого, багатогранного. Це ніби вітраж із людських доль, де гармонійно поєднуються радість і смуток, пристрасть і зрада, моральність і людські слабкості. Боккаччо майстерно відтворює атмосферу Італії XIV століття, не прикрашаючи реальність і не ідеалізуючи героїв. Його стиль — це витончений танець іронії, подекуди сміливої, навіть провокаційної. Автор не цурається викривати духовну порожнечу церковних служителів, ставити під сумнів традиційні засади суспільства, і водночас підносити розум, кмітливість та жагу до життя над обмеженнями й догмами. Однією з найбільших цінностей твору є мова — яскрава, емоційна, живописна. Вона не просто веде читача крізь сюжет, а візуалізує події, дозволяючи відчути аромат епохи: відчути жаркий подих закоханих, тремтіння обману чи торжество дотепного героя.