По кому подзвін

це не тільки роман про війну, це роман про вибір, про честь, про смерть і про любов, яка виникає навіть там, де здається, що більше нічого живого не лишилось.Гемінґвей творить епос людського духу. Його стиль — стриманий, лаконічний, наче суха земля, по якій ступає воїн. Але в цій зовнішній простоті — глибини, у які провалюєшся беззвучно, як у сон. Його фрази — це удари серця перед невідомістю, це молитви без слів, це правда, яка не потребує прикрас. «По кому подзвін» — це книга про смерть, у якій живе життя. Вона питає не про те, чи варто вмирати за ідеї, а чи може людина залишитися людиною, коли навколо — ненависть, зрада, фанатизм. І водночас — це книга про кохання. Про те, яке виникає на пороховому димі, серед втомлених очей, у тиші перед боєм. Кохання, що триває три дні, але проживається, як ціле життя.