Загадкова історія Бенджаміна Баттона

Що буде, якщо поглянути на життя з іншого краю, де юність — не початок, а кінець? Ця історія починається абсурдно і  змушує збитися з ритму звичного сприйняття часу. Фіцджеральд пише з іронією, навіть насмішкою. Його стиль простий. І саме ця стриманість робить розповідь такою проникливою. Тут немає великих життєвих поворотів, глибоких психологічних портретів, складних діалогів. Перевернувши часову лінію автор оголює механіку втрат, розривів, чужості, яка неминуче виникає між тим, хто змінюється, і тими, хто ні. Фінал новели — тиха катастрофа. Життя Бенджаміна стискається до точки. Але коли смерть приходить до дитини з порожньою пам’яттю, вона не виглядає страшною. «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» — це про плинність. Про те, як однаково ми всі рухаємось у бік тиші. І як час — незалежно від напрямку — завжди щось відбирає.