Відгук про книгу: «Місто сходів»

Ну чесно кажучи, я взяла цю книгу, бо вона стояла на розпродажі , і тупо не очікувала, що вона буде настільки класною і легкою в читані. Спочатку я думала, що це буде якесь стандартне фентезі типу (головний герой дуже крутий іде, вбиває всіх злочинців з легкістю, і рятує світ) але ось це ну точно ні, воно реально інше. І круто, шо я це зрозуміла вже після перших сторінок, бо автор відразу вкидає тебе в світ, який реально “зломаний” і це не просто слова, ти це відчуваєш. Як те що все було ідеальним стає пустим. Світ там такий, шо я реально зависла над читанням. Колись там були боги, які керували всім: магія, чудеса, всяке таке. Але Сайпур підняв повстання проти богів і тупо вбив їх. І ти думаєш, шо все тепер нормально, але ні залишились сліди їхньої сили, і місто Буліков виглядає реально дивно. Сходи ведуть в нікуди, будинки не підкоряються законам фізики, предмети поводяться якось не так, як було до цього. Це дуже шокує на початку, бо ти не розумієш, шо відбувається, і хочеш читати далі і далі. І круто, шо автор робить це не нав’язливо, а поступово, як ніби ти сама розгадуєш пазл це надає атмосферу ніби там. Головна героїня, Шара Комайд, офігенна. Вона не якийсь там стандартний герой, шо все знає і всіх врятує. Ні, вона холодна, розумна, іноді маніпулятивна, але при цьому реально цікаво спостерігати за її вирішенням та думками. Ти бачиш, як вона думає, планує, робить правильні і не дуже правильні речі і це робить її наче живою. А її охоронець Сігрюд це вопше окрема тема. Дуже крутий персонаж, який не балакучий, але коли треба — рве ворогів, як мавпа газету. Його присутність додає екшену, і ти постійно відчуваєш напругу, бо не знаєш, коли він знову врятує Шару або якось появиться у сюжеті. Сюжет ну дуже захоплює, бо це не проста історія про вбивство або розслідування. Починається все з вбивства історика Пангюї, який досліджував богів. Ти думаєш, шо це буде просто детектив, але реально все набагато тяжкіше. Шара починає розслідувати і розуміє, що історія, яку переписали Сайпур і переможці війни, це майже всьо брехня. І круто, шо автор показує, що правда ніколи не буває простою, а переможці завжди пишуть історію під себе. Тобі як читачеві реально хочеться читати і думати далі, бо ти вже відчуваєш, шо кожна деталь реально важлива. Що реально зачіпає, то це атмосфера. Я таке не часто бачу в фентезі. Немає постійних боїв між героями кожних 5 сторінок, але ти постійно відчуваєш напругу. Місто ніби живе власним життям, воно дивне, небезпечне і трохи моторошне. І коли ти читаєш про різні залишки божественної сили, ти думаєш: “А шо воно таке і як воно працює?” І це реально затягує, бо ти весь час хочеш розгадати, що за явище або шо за аномалія трапилася в наступній главі. Ще одна офігенна штука, повороти сюжету. Вони не тупі “герой врятував усіх як завжди”. Тут все продумано і складено з логікою. Коли з’являються нові факти, вони реально змінюють твоє сприйняття того світу, і ти починаєш дивитися на всі події з іншого боку. І круто, шо автор не робить це через надмірну драму, а просто логічно і тонко. Шара дізнається, шо боги не зовсім мертві, і їхня сила частково залишилась в тому світі. І тут починається справжній капець: люди, які хочуть цю силу використати, маніпулюють подіями, вбивають і взагалі готові на все, короче хочу все і зразу. Ти реально відчуваєш напругу, бо ніколи не знаєш, хто з ким і чого хоче. І офігенна штука ти починаєш розуміти, що ніхто тут не чистий. Сайпур, який на початку здається “героєм”, насправді теж маніпулює історією. А Шара мусить балансувати між тим, щоб розкрити правду і не зруйнувати світ остаточно. Фінал просто вражає. Шара зупиняє змову, але не знищує все до кінця, і ти залишаєшся з відчуттям, шо світ залишається складним і небезпечним. І круто, шо це не просто happy end, а справжнє відчуття, шо герої лише трохи зрушили ситуацію і тепер треба думати далі. Шо далі, як робити. Ще хочу сказати про головну ідею книги. Це не просто пригоди і магія. Тут реально піднімаються теми: історія це те, що тобі дозволили пам’ятати, правда завжди суб’єктивна і шо переможці завжди пишуть історію під себе. І круто, шо автор показує це через сюжет, а не через нудні монологи. Ти реально починаєш задумуватись про реальність і про те, як влада може спотворювати факти.Читати легко, але при цьому є багато нюансів. Автор не пише тупо “вона підійшла, а він вдарив її”, а робить опис атмосфери, думок героїв, деталей світу. І круто, що це не нудно воно реально допомагає зануритися і відчути світ. Якщо чесно, то після цієї книги ти залишаєшся з купою емоцій. Тупо кайф від того, що сюжет не банальний, атмосфера чудова, а герої реально живі. Ти смієшся, сумуєш, напружуєшся і одночасно розмірковуєш про глобальні речі. Ти переживаєш ці емоції разом з ними. І шо ще важливо- це фентезі, яке реально змушує думати, а не просто “герой б’є монстрів і все ок, він перемагає ”. В цілому, моя оцінка — офігенна книга. Вона реально затягує, світ цікаво продуманий, герої живі, а сюжет сповнений інтриг і несподіванок. Якщо ти хочеш щось нестандартне, не популярне і з реально глибоким сюжетом, то ця книга - точно мастхев. Круто, шо можна одночасно відчути і детектив, і політичні інтриги, і магію, і філософію. Що ще хочу додати, так шо мені реально зайшов стиль автора.Ну це кайф, що він не тягне все в один абзац, а робить історію живою, детальною і з відчуттям, шо світ існує поза сторінками, в нашому реальному житті. І круто, що навіть якщо ти не в темі фентезі, сюжет легко зрозуміти, бо він поданий логічно. Від себе можу сказати, шо ця книга — не для швидкого читання. Але якщо ти в неї занурюєшся, вона реально витрачає не помітно твій час і залишає відчуття, шо ти прожила історію разом з героями. Для мене це кайф. Особливо круто, шо герої- не ідеальні. Шара робить помилки, сумнівається, боїться, але при цьому діє розумно. Сігрюд мега крутий охоронець, який додає екшену і реально тримає напругу. І шо важливо сюжет не повторюється, ніколи не тупо стоїть на місці, завжди щось відбувається або ти щось розумієш нове.