Мурашині кола

Ну бувають ж такі книги, які читаєш у повному захоплені від авторського стилю викладу і занурюєшся у сюжет настільки, що годі зупинитися і хочеш ще і ще... продовження, але нарешті довгоочікувана наступна книга дивує та зворушує ще більше, ніж можна було б уявити... і ти наче на новому рівні перебуваєш у процесі розвитку подій сюжетних ліній... Саме так у мене складається із авторкою Тея Саніна, оскільки прочитавши першу книгу "Коли відлітають серпокрильці", захотіла вже й другу "Мурашині кола", а у передчутті знайомого стилю була неймовірно вражена динамізмом та жвавістю оповіді, тим не менш уже марила і третьою книгою "Танець дикобразів", як тільки її побачила... Наскільки просто несподівано, але водночас так звабливо, хвилюче слідувати за такими звичними, проте водночас бурхливо, непередбачуними ситуаціями, які можливі також і навколо нас... Але з кожною сторінкою змінюється і власне ставлення та сприйняття, настільки, що зростає сміливість та спроможність зустрічати та долати виклики і перешкоди уже разом із героями, якось так, наче з ким поведешся, того і наберешся, але у цілком позитивному контексті... Творчість авторки однозначно розширює мої горизонти порозуміння у стосунках, адже лагідними методами медіації складні, а часом і небезпечні, конфліктні ситуації мають шанс звернути у мирне русло і перебудувати їх у більш якісні та щирі взаємозв'язки з ближніми...