Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Українська література : ХХ ст.
Видавництво:
Рік видання: 2004
ISBN:
У посібнику аналізується літературний процес ХХ століття.
Рекомендований старшокласникам та абітурієнтам до підготовки з питань, які виносяться на усний іспит з української літератури. Матеріали упорядковано згідно із програмою з української літератури для вступних випробувань до ВНЗ України, рекомендованої Міністерством освіти і науки України.
Рецензії та відгуки на книгу (11487)
Не одне десятиліття витратив Георгій Мокрицький на те, щоб зібрати унікальний матеріал з історії Житомира, зокрема відомих діячів, життя яких було прямо чи опосередковано повʼязане з містом на Тетереві. Олександр Довженко зустрів тут своє кохання. Недарма у Житомирі є однойменна вулиця. Тут бував відомий письменник Саша Чорний та актор Інокентій Смоктуновський. З містом повʼязана доля літератора Леоніда Волинського, що врятував «Сікстинську мадонну».
У краєзнавця Георгія Мокрицького була мрія видати фотоальбом у двох книгах. На жаль, вдалося видати лише перший том, на презентації якого я була присутня восени 2019 року. Чудова атмосфера Дому української культури, чарівна музика, співи, виступи відомих житомирян. Особисто я придбала декілька таких фотоальбомів і презентувала їх своїм друзям із Німеччини.
Не всі, напевно, знають, що у Житомирській області у 2001 році, коли було проведено перепис населення (перший і поки що єдиний в незалежній Україні), проживало найбільше поляків серед усіх областей - 3,5 відсотки населення. Та й вплив польських товариств у місті доволі солідний. Одна з таких організацій, власне, профінансувала видання брошури про польський Житомир.
Якщо описувати твір "Мандрівні зірки" вцілому, то… Починається все з того, що у селі Голенешті несподівано зникли юнак і дівчина. Ні, не так. Починається все з того, що до мешканців села Голенешті, що у Бессарабії, приїздить єврейський театр. Налаштовуєшся читати про одне, автор перестрибує з однієї теми на іншу, у кожному наступному розділі змінює тему оповіді, у кожному новому розділі вводить нових персонажів, для чого, навіщо?
Хто здобував освіту двадцять років тому, той підтвердить, що іспит з української літератури був обовʼязковим у школі. Я, наприклад, дуже хвилювалася, адже потім подібний іспит мала складати при вступі до університету. Це я про ті часи, коли ще не було ЗНО та НМТ, а екзамени були внутрішніми. І про ті часи, коли не було інтернету. Тож побачив якийсь методичний посібник - одразу його придбав: гірше не буде. Саме так.
Леонід Залізняк. Напевно, більш розкрученого археолога в Україні зараз немає, його книги є цікавими та науковими водночас, хоча не завжди можна погодитися з його висновками, які виходять за межі розкопок. Наприклад, це стосується етнічної історії Київської Русі, адже науковці з усього світу досі сперечаються, хто жив у ті часи в Європі й чи можна вести мову про нації у класичному розумінні.
Загалом ця монографія є непоганою книгою, де доволі таки детально розглянуто внутрішню і зовнішню політику гетьмана Павла Скоропадського. Додам від себе, що Кирило Галушка є відомим дослідником періоду гетьманату, автором значної кількості статей, присвячених цій темі, унікальних розвідок та упорядником багатьох збірників документів і книг. Тобто ми маємо справу з дійсно сумлінним дослідженням, здійсненим крутим і фаховим науковцем.
Цей посібник можна назвати такою собі шпаргалкою. По-перше, через формат. Це малесеньке книжечка, що є трохи більшою від долоні. По-друге, через зміст. Адже, здається, тут згадано всіх письменників від найдавніших часів до початку ХХ століття. Так, останнім у списку йде Володимир Винниченко. Коротко і по суті. Від усної народної творчості та найвідоміших жанрів, які вивчаються у школі, до творчості модерністів.
Другий том містить спогади про університет людей, що здобували освіти в другій половині ХІХ - на початку Х Х ст. Саме так в історичній науці прийнято датувати час від реформ Олександра ІІ (з 1855 року) й до початку Першої світової війни (інколи разом із нею).
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна вважається найдавнішим університетом у підросійській Україні. Його було засновано далекого 1805 року. Відзначу, що викладачі і студенти цього навчального закладу шанують свою Альма матер й щороку видають на-гора значну частину досліджень з історії. А сам Харків можна з упевненістю назвати університетським містом, де панує дух свободи, любові до життя та студентства.
