Прокляття справжнього кохання

У фіналі трилогії Гарбер позбавляє героїню пам’яті та дозволяє іншому "переписати" її. Саме тому роман схож на дивне пробудження. Але те, що ззовні здається здійсненням мрії, зсередини виявляється порожньою оболонкою. Ця дисгармонія стає центральним нервом книги. Джекс, натомість, з’являється у романі як небажаний привид правди. Гарбер показує його носієм незручних істин, які руйнують комфортну брехню. Авторка дозволяє побачити, як різні серця сприймають одну подію абсолютно по-різному. Любов у цій книзі не має єдиного визначення. Вона змінює форму залежно від того, хто говорить. Тут доля не романтизована: вона підступна, вперта і готова ламати життя. Гарбер говорить про справжнє кохання як про випробування. Любов може вимагати жертви, але чи є та жертва справжнім вибором, якщо тебе позбавили пам’яті?