Мучениці монастиря Святої Магдалини

У третій історії про Джека Тейлора Кен Бруен занурює у темний поетичний світ міста. Тут туман змішується з гріхами, а правда завжди має присмак крові або віскі. Це розповідь про вину, покуту і ту грань, де особистий демон стикається з демонічністю самої системи. Автор не прикрашає насильство й не підсолоджує моральних дилем. Він лише підкреслює, як тонко зло вміє маскуватися під благочестя. Жахи таємниць, що ховаються за стінами монастиря, де святість перетворюється на інструмент контролю. Бруен підводить до запитання: чи може правда вижити в місці, яке століттями годувалося мовчанням і соромом? І саме Джек руйнує ці стіни — не герой, а людина, яка не боїться впасти ще нижче.