- Що ти маєш на вечерю – запитав хлопець. - Казанок жовтого рису рибою. Повечеряєш зі мною? - Ні, я поїм удома. Хочеш, розпалю вогонь? - Ні. Я потім сам розпалю. А може їм і холодне. - Можна взяти сітку. - Авжеж. Сітки в старого не було, і хлопець добре пам’ятав, коли вони продали її. Та обидва день у день отак прикидались один перед одним. Не було й ніякого казанка з рисом та рибою, і хлопець теж це знав. Ернест Хемінгуей «Старий і море»