«Лиш коли настане сильний вітер, а дерева в саду зашумлять грізно, нагадають ніби шум моря, тоді стає його постать мов причарована ясно-виразно перед моєю душею і уста його вимовляють сердечним, спокійним голосом: «Що я люблю, люблю вже навіки», – тоді думаю про нього.» О. Кобилянська «Царівна»