“Світ не мозаїка, зіткана з випадковостей. Усе в ньому взаємопов’язане” (Юстейн Гордер «Замок у Піренеях»)

“Треба звикнути до життя на верхівках гір – щоб глибоко під тобою звучав жалюгідний лемент про політику, про егоїзм народів . Необхідна передбачуваність до того, щоб існувати в лабіринті. Та…семикратний досвід самотності…” (Ірина Роздобудько – Ґудзик)

“Життя не має смаку, в чистому вигляді воно – як дистильована вода. Ми самі подаєм до нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку – серце болить сильніше. ” (Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“Тільки людина здатна брехати. У природі брехні не існує. Хіба брешуть дерева, птахи, вода? Завжди відчуваю брехню, як звір – усією шкірою, усім, що є всередині мене, - від шлунка до душі. Можна жити бідно, безтямно, дурнувато, легковажно, важко, але при цьому жити чесно – необхідно! Інакше – морок, ніч, смерть… Найстрашніше – втратити віру. Її гублять раз – і назавжди… А потім шукають. І знаходять виправдання собі. Роблять вигляд, що усе гаразд, і посміхаються. Але хіба це життя?”(Ірена Роздобудько – Ґудзик)