Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Цитати
Усі / Популярні
(16 оцінок)
Опубліковано RugukYrkin Чт, 01/10/2013 - 14:50
#
Вiн (сторож того баштану :)) чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно.
(16 оцінок)
Опубліковано RugukYrkin Чт, 01/10/2013 - 14:48
#
Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стає приємною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприємний тобi.
(16 оцінок)
Опубліковано RugukYrkin Чт, 01/10/2013 - 14:48
#
...веселi, дотепнi люди — дуже, по-моєму, потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi тiльки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, i одразу легше працювати людям, i робота спориться, коли серед людей веселий чоловiк. А коли начальник веселий i вмiє жартувати, то взагалi чудово.
(1 оцінок)
Думаю, що саме надмірний страх втратити себе пожирає найліпші сили людей. Коли пройшовши довгий і складний шлях (а цей процес триває безупинно), ми прибиваємось до праджерела, яке я прагну назвати Богом, і якщо турбуватимемось про те, щоб дорога до бога залишалась відкритою і не була забарикадована, тоді ми постійно біля цього джерела відроджуємось, і нема підстав боятися, що втрачаємо надто багато енергії. Етте Гіллесум (Юзеф Августин Світ наших почуттів)
(1 оцінок)
Дрібні клопоти про майбутнє, які пожирають найбільші творчі сили людини, треба виводити, як бліх. Ми приймаємо в думках рішення, щодо майбутнього, а все складається зовсім по іншому. Кожен день має досить власних турбот. Ми мусимо робити, те, що необхідно зробити, а поза тим не даймо опанувати себе масі дрібних страхів, хвилювань і так само частим моментам недовіри до Бога. (…) Що більше тиші люди знаходитимуть в собі, то спокійніше буде цей шалений світ. Юзеф Августин (Світ наших почуттів)
(1 оцінок)
Я вірю, що і в ці часи нам під силу витримати і змиритись з усім тим, що спіткало нас у житті. Коли в мені накипає так, що вже годі стриматись, коли я геть не уявляю, як вирішити свої проблеми, тоді залишаються коліна, щоби вклякнути, і руки, щоб скласти їх у молитві. Це жест, який у нас, євреїв, не передається з покоління в покоління. Ми мусимо виробляти його в поті чола.(...)Мій життєвий шлях був незвичайним: історія дівчини, яка не вміла клячати. Або в інші версії: історія дівчини, яка навчилась молитись. Це найбільш інтимний мій жест. Етте Гіллесум
(11 оцінок)
На перший погляд просто. А якщо вдуматись? Вдумуватись їй нема коли. Треба ходити на роботу, зарплата мізер, та й та з перебоями. Сидить до пізньої ночі, вранці встає. Тим часом вона захрясає у побуті, занепадає, нервується і вже бачить світ у ряботинні дрібниць. На моїх очах зникає жінка, красива-прекрасна жінка. От я гляну на неї - вона прекрасна. Торкнусь до неї - вона магніт. Але втомлена жінка під вечір - це вже ступа. А коли ще й задубіла в роздратуванні, то це вже ціла меґера. Л. Костенко