Цитати

You are here

Цитати

Усі / Популярні

5
Середня: 5 (1 оцінок)
Локомотив стугонів, джмелів та бряжчав залізом, мов старий і змучений, проте досі гучний муніципальний оркестр.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Натомість моя бентежна душа, неначе водій автобуса, що забуває за кермом звідки й куди він їде, без упину рвалася з тіла, аби нарешті кудись добратися.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
А він же, як і я, збився з пуття через книжку, та тільки після всіх пошуків, мандрів і пригод, зустрічей зі смертю, коханням і лихом, досяг того, чого я не зумів: знайшов внутрішній спокій та рівновагу, яка закріпить усе на роки.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Коли тобі подобається писати й ти радієш життю, то не втрачай нагоди: пиши — скільки пишеться. Життя-бо коротке, а справи — отакі.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Нове життя вимагає ладу, дисципліни й пунктуальності...
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Одного дня доля посміхнеться й вам, не забувайте цього, і настане ваша щаслива мить. Будьте терплячі, не нарікайте на життя, чекайте й нікому не заздріть! Коли ви навчитеся любити життя, то збагнете, що вам потрібно зробити для щастя. І тоді побачите мене, хоч би куди завели вас ваші дороги.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Життя — прекрасне. Попри всі лиха, попри все горе, я не боюся й не соромлюся свого щастя.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Я любив матір — гарну, ввічливу, лагідну та мудру жінку — і відчував свою провину за те, що, прочитавши книжку, перейшов від неї в інший світ.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Річ, яка збила моє життя з колії, чекала на мене там, за спиною, на столі. Хоч би скільки я відвертався, початок усіх речей був там, серед рядків книжки, — я вже став на той шлях.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
В морських глибинах книги я знаходив і виносив на поверхню затонулі скарби, що лежали там століттями, і на все знайдене поміж рядків та слів волів відповісти: віднині й це моє. У якомусь місці на останніх сторінках у мене майже злетіло з уст: «Я теж про це думав». Згодом, коли вже цілком увійшов у той світ, то вгледів свою смерть, що ніби янгол виринула з чорноти сутінок.
вподобати
0 користувачів вподобало.