Приазовська савана

Книга «Приазовська савана»показує нам очима  хлопчика Кирила  частину нашої неньки України - південь з його особливостями: степовою природою, промисловістю, власними звичаями, особливостями  мови. І людьми, життя яких тісно повʼязано з землею.

Той, хто родом з Півдня, впізнає  тут свої рідні місця: місто Запоріжжя, острів Хортиця, річка Дніпро, Азовське море, Кічкасі, Жданівський  пляж. Та й ті, хто родом не з тих країв, напевно були на морі й досі з теплотою його згадують . І, незважаючи на те, що Промисловий Південь відомий своєю пекучістю, повітрям, отруйним викидами, ароматами різнотравʼя, які викликають алергію, життя місцевих тісно повʼязане з цим краєм, з рідною землею.

Під час читання весь час була думка: в чому символічність назви книги? І вже перегорнувши останню сторінку зрозуміла, що Савана» - це символ відкритого, безкрайнього, беззахисного простору, де людина не може сховатися ані фізично, ані морально. Це місце, в якому минуле переплітається з майбутнім, де людина межує з дикою природою.

Автор своїм твором хотів донести до нас думку, що якщо ми любимо свій край , то  повинні піклуватися про нього, бути відповідальними за свою землю, памʼятати своє коріння, походження.

Книга дуже цікава і незвичайна . На вас чекає історія про заселення південного краю, його заснування, археологічні розкопки я знахідки, детективна пригода Кирила, який шукав свого батька, а знайшов не тільки його, а й пригоду з бандитами, про неймовірне втручання природи у порятунок хлопчика.

Дуже бісили згадки про жителів Запоріжжя, які б хотіли мати рос… паспорт, щоб мати більшу пенсію, які вважають, що у цієї нечисті висока духовність, які називають українців хохлами, і вважають, що ми повинні брататися з «сусідами». І нажаль, це не тільки на Півдні…

Згадується тут і славнозвісний совок. Коли тітка і бабуся кажуть, що тоді жили щасливо. А батько стверджує, що Радянський Союз був своєрідним величезним зоопарком, де ми всі жили і про який ми не скоро забудемо.

Книга читається легко, написана невеличкими абзацами, стиль розповіді помірний, неспішний. Тут ви не знайдете бурхливого розвитку подій. Але мене книга найбільше захопила не подіями, а своєю атмосферою.