Ми хто? Ми статисти духовної пустелі. Ми гвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, - не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі.

...найгіркіша істина ніколи не лежить на поверхні. До неї треба докопатися, дотягнутися, витягти на світ божий.

Усе, що потрапляє в організм, або змушує його позбутися чогось, або щось пробудити, або ж щось відвернути.

...Коли те невидиме, загадкове явище, яке зветься життям і пульсує в тебе перед очима, раптом тікає від твоїх безсилих рук, розпадається, захоплене примарним чорним вихором, якого ні досягти, ні прогнати, коли обличчя, яке щойно дихало, було чиїмось "я", мало ім'я, обертається на безіменну застиглу маску...і тебе охоплює безглузда, безсила лють...як можна все це пояснити...