Відгук про книгу: Молоко з кров'ю

Скоріше в недочитані. Хтось радив, хтось не радив, а я не подужав. Поклав цю книжку десь на сторінці сто п'ятдесят. Може, навіть менше - не рахував. Просто в якийсь момент зрозумів, що далі не хочу. От є сцени насильства. Багато. Дуже багато. І я розумію - Дашвар показує жорстоку реальність села, де нема закону, де виживає сильніший. Але в якийсь момент це почало сприйматися як насильство заради насильства. Та найскладніше з мовою твору. Кажуть, що це "автентично", що так справді говорять. Може, й так. Але для мене ця суржикова стилізація з нецензурщиною через слово десь на сороковій сторінці перестала бути художнім прийомом і стала просто... втомливою. Хтось мені казав: "Ти маєш продертися, воно того варте". Але чому я маю? Життя занадто коротке, щоб силувати себе через текст, який не резонує. Можливо, я повернуся до неї через рік чи два, коли буду в іншому ментальному стані. Або не повернуся - і це теж нормально. Підозрюю, що Дашвар має на меті щось важливе сказати про Україну, про село, про людей, яких суспільство забуло. Але я не дочекався цього послання, або воно закопане занадто глибоко під шарами жорстокості, або я просто не той читач для цієї книги. Не антирекомендую, бо розумію, що для когось це справді важлива, сильна книга. Але якщо ви очікуєте на надихаючу історію про подолання або хоча б на зрозумілий наратив - можливо, це не для вас, або не зараз. Іноді книжки і читачі просто не збігаються в часі.