Книга «Повернутися дощем» є продовженням роману «Оголений нерв». Вона, як і перша, змусила мене переживати за долю героїв, місцями читала, затамувавши подих , так хотілося , щоб все закінчилося добре… Дуже тяжко переживала Настя розбрат у її сімʼї, адже лише син підтримував її , а чоловік із донькою не розділяли її погляди. Настя, щоб знайти себе у цій війні, починає писати статті до газети про те, як тяжко живеться. В цей час активно починає діяти волонтерський рух в Україні. Тож вона вирішує долучитися до нього. Саме там героїня знайомиться з Вадимом… Разом вони потрапляють у полон, в якому були наче в «пеклі». Але віра в перемогу, свободу, прагнення побачити рідних, рятували їх і підтримували. Та найгіршим для героїв став осуд з боку односельчан, які звинуватили їх у зраді. Переживаючи біль, нерозуміння, втрати, зраду, які можуть зламати, для героїв важливо знайти сенс життя і не впасти духом. ❓І одне питання завжи панувало у думках: чи колись знову збереться разом велика родина, яку, наче поле соняхів, перепахала війна?❓ Книга розкриває нам правду про війну на сході України - справжню війну зі стріляниною, втратами, бойовим побратимством, відчаєм та болем полону, знущаннями над полоненими, зрадою «бойових» командирів, а поруч з цим – просте людське щастя, почуття кохання та надії на краще життя у майбутньому. Книгу варто прочитати, дуже сильний сюжет, емоційно наповнена!