Відгук про книгу: Привітання Життя

«Привітання життя» -' це дебют Антонича, який сьогодні читати відверто важко. Це текст-пошук, де двадцятидворічний поет ще тільки намацує свій голос між європейським авангардом і лемківським міфологізмом. Своєрідність і водночас головна перепона для сприйняття у мовній та образній строкатості. Текст фізично пручається читачеві. З одного боку, Антонич густо сипле діалектизмами та незвичними словотворами, змушуючи спотикатися об «кутастий» синтаксис. З іншого - несподівано видає абсолютно урбаністичні тексти про спорт і техніку, наприклад, цикл «Бронзові м'язи», що повністю ламає шкільний стереотип про нього як про виключно співаця природи. Це ще не та філігранна й прозора «зелена магія», до якої ми звикли. Це сира, вітальна біологія, перемішана з космізмом. Метафори тут настільки щільні, перевантажені й експериментальні, що вимагають не розслабленого емоційного читання, а серйозного інтелектуального розкодування. Антонич ніби випробовує мову на розрив, щоб із цього хаосу народити свій унікальний міф.